Папа: «Ідеологічна колонізація» – це також форма переслідування

Проповідь була зосереджена на розповіді з Книги Макавеїв про мучеництво Єлеазара, що прозвучала під час першого читання.

За словами Святішого Отця, існують три основні форми переслідувань: чисто релігійні переслідування, політично-релігійні, як наприклад, «Тридцятирічна війна» чи «Варфоломіївська ніч», та чисто «культурного» характеру, коли приходить «нова культура», яка хоче все зробити новим, а тому розчищає простір від традицій, історії та релігії народу. Саме такого переслідування зазнав старець Єлеазар, засуджений на смерть через вірність вимогам своєї віри.

У Книзі Макавеїв читаємо, що під час завоювання Палестини царем Антіохом Епіфаном, деякі з Ізраїльського народу, бачивши його велич й красу, вирішили ставати «сучасними» і просили в царя впровадити язичницькі інституції. Не ідеї чи ідолів, але інституції, як підкреслив Папа, звертаючи увагу на те, що мова йде про нові культурні віяння, які намагаються розчистити все на своєму шляху, накидаючи народові «єдиний спосіб діяння», якого слід дотримуватися, позбавляючи права на інші звичаї.

Дехто з цим погодився, вважаючи, що бути як інші є чимось добрим, а тому відкинули давні традиції. Дехто, натомість, чинив спротив, ставши на захист «справжніх традицій» народу. Й Книга Макавеїв розповідає саме про мучеників, які стали жертвами переслідування, викликаного «ідеологічною колонізацією», яка «нездатна толерувати відмінності й хоче зробити все однаковим».

«Таким є шлях культурної колонізації, яка доходить до переслідування віруючих. І не мусимо далеко йти, щоб знайти приклад цього. Згадаймо про геноциди минулого століття, що були явищем культурного характеру: всі повинні бути однаковими, а тих, які не є чистокровними, геть; всі однакові, нема місця для відмінностей, нема місця для Бога», – зауважив Святіший Отець, вказуючи на те, що Єлеазар віддав своє життя, думаючи про молодь, щоб залишити їм благородний приклад.

Те, що прийшло з пануванням Антіоха, було новизною. Але це, як вів далі проповідник, не означає, що кожна новизна є лихою. Вистачить згадати про Євангеліє, про Ісуса, що також було чимось новим для тогочасного люду. Отож, необхідно вміти розпізнавати: «Чи ця новизна є від Господа, походить від Святого Духа, з Божого коріння, чи ця новизна походить із злобного коріння?».

Як відзначив Папа, колись вбивство дітей чітко називалося гріхом, а сьогодні стверджується, що можна, що це не велика проблема. Це і є прикладом злобної новизни. Або ж, наприклад, ще вчора відмінності були чіткими, такими, як створив Бог, існувала пошана до створіння, а сьогодні ті, які називають себе «сучасними», починають змішувати речі. Божа новизна, натомість, «не шукає компромісів», але спричиняється до зростання й дивиться у майбутнє.

«Ідеологічні та культурні форми колонізації мають перед собою лише теперішнє, заперечують минуле й не дивляться у майбутнє. Вони живуть миттю, а не в часі, а тому не можуть нічого обіцяти. Й таким наставленням зробити всіх однаковими та скасувати відмінності, вони чинять жахливий гріх богохульства проти Бога-Творця. Щоразу, коли доходить до культурної чи ідеологічної колонізації, грішиться проти Бога-Творця, бо це є намаганням змінити створіння, яке Він створив. І проти цього факту, який неодноразово траплявся протягом історії, існують єдині ліки: свідчення, тобто, мучеництво», – сказав Папа, вказуючи на те, що Єлееазар думав лише про те, щоб залишити молодим у спадок свідчення, приклад вірності.

Підсумовуючи, Святіший Отець побажав, щоб приклад цього старця допомагав і нам в хвилини розгубленості перед обличчям культурних та ідеологічних колонізацій, які нам пропонуються.