На війні про життя ще ненароджених

На початку вересня відбувся доволі напружений, але в цілому дуже вдалий кількаденний освітній марафон у «сірій зоні» голови благодійного фонду «За гідність людини» Гені Самборської, який вона здійснювала під егідою Християнської Служби Порятунку. У цій подорожі її супроводжували координатор Штабу ХСП Андрій Чміленко та командир групи ХСП-Маріуполь Володимир Завадський.

Щоб послужити людям, які знаходяться у зоні конфлікту, Геня Самборська, зокрема, провела конференцію під назвою “Життя людини” для місцевих мешканців.

В своїй конференції пані Геня говорила, про те, що гріх часто може бути солодким, але насправді він вбиває. Йшлося про аборти. Війна йде не тільки тут, на сході України, але в цілому нашому суспільстві, де можна однією таблеткою вбити Богом подароване життя. Маємо цінувати те, що є найважливіше – це життя, навіть якщо воно є тільки маленьким ембріоном – це вже є людською особою! Життя людині дане Богом і його ніхто не має права забирати.

Наведемо пряму мову пані Гені: «Зараз, вочевидь, не всі усвідомлюють загрозу для сім’ї. Окрім того, вважають, що є багато проблем в країні, та ще й війна. Але якщо зруйнувати фундамент, весь будинок розвалиться. Щоби знищити державу, треба знищити сім’ю. З сумом доводиться констатувати, що ідеї Леніна живуть і сьогодні. Яка країна вперше легалізувала аборти? Це була більшовицька Росія у 1920 році. Ленін підписав декрет, згідно з яким офіційно легалізували аборти. Закон був показово антирелігійний. Знищувались церкви, забороняли віру в Бога, викорінювали з пам’яті людей Божі заповіді. Під час обговорення з Леніним цього кроку Клара Цеткін заявила „Ми звільнимо жінок від пут сім’ї та побуту”. Протягом багатьох десятиліть народ привчали, що аборт – це є законно, повсякденно, дозволено. Зараз потрібно змінювати ментальність людей.

Крім того, сьогодні фактично кожна людина, яка знаходиться в зоні АТО, потребує підтримки, духовного відродження та реабілітації. Наше головне завдання — допомогти всім тим, хто відчув війну на собі, якнайшвидше адаптуватись та повернутись до цивільного життя».

Прифронтові Піонерське, Талаківка, Гранітне, Кам’янка, Старогнатівка… Майже 500 кілометрів по розбитих фронтових дорогах… Це маршрут, протягом якого відбулися вісім лекцій і численні зустрічі, присвячені цінності родини і людського життя. Сотні людей почули слова, які допоможуть їм змінити своє ставлення до багатьох по справжньому важливих речей у їх щоденному бутті. Але програма не вичерпувалася лише одностороннім наданням інформації. Постійне спілкування і ділення з людьми «сірої зони» тривало годинами.

А ще траплялося багато неочікуваних, але таких пізнавальних пригод. Наприклад, гостям з Києва довелося взяти участь у тренуванні екстреної евакуації школярів у бомбосховище у Гранітному, яке знаходиться за 800 метрів від позицій сепаратистів. Обстріли тут, на жаль, річ буденна.

В Піонерському поталанило взяти участь у творчих заняттях, іграх та руханках, які якраз проводили служителі ХСП-Маріуполь для місцевих дітей. А в Старогнатівці надовго запам’ятається спілкування з тренером секції вільної боротьби, у якій протягом десятиліть було виховано 23 майстри спорту, серед яких є особлива гордість – олімпійський чемпіон Ілля Мате.

Пропонуємо вашій увазі «польові» спостереження-роздуми пані Гені Самборської:

«2.09.2017- Разом із ХСП виїхали із Маріуполя через блок-пост в сіру зону. До червоної зони (зони бойових дій) 7 км. Знаходимося в дитячому центрі “Ковчег”. Тут проходить реабілітація для дітей, молоді. Як це не прикро, але діти вже навчилися розрізняти, з якого калібру зброї стріляють. Вони власними руками роблять чудові речі. Ця робота їх відволікає, дарує радість. Роблять антистресові забавки: у повітряні кульки насипають борошно і мнуть в руках. Кажуть: “Допомагає”. Я спробувала зробити власноруч дерев’яне сердечко з конваліями. Отримала справжнє задоволення. Їхні роботи можна надсилати на виставку….

…..Море. Дитячі табори, санаторії, зони відпочинку виглядають пустелями».

«5.09.2017 – Зранку у с. Гранітному. Це перша лінія на території розмежування. Суворий контроль на блокпості. За 500 метрів вже непідконтрольна територія. Неозброєним оком видно «їхні об’єкти». У школі нас чекають. Проводимо зустріч зі старшокласниками: 178 учнів на 2500 мешканців селища. Раптово посеред уроку звучить сигнал тривоги. За 3 хвилини вся школа була у сховищі. Діти спускались швидко, дисципліновано, спокійно. У сховищі все розписано по класах, є навіть ліжечка для молодших. Добре, що це була навчальна тривога. Далі ми їдемо в наступне село. Лекція для старших класів, а потім для дорослих. Відчувається велике бажання у людей не виживати, а жити».

«6.09.2017 – Проїхали 600 км по прифронтовій зоні. На блокпостах фотографувати заборонено. В багатьох місцях на дорогах стоять величезні хвильорізи, як захисні споруди у разі наступу. Є глибокі воронки від розірваних гранат. Безпечні поля засіяні соняшником та кукурудзою. Відвідували багато селищ. Практично всі російськомовні, але з нами дехто спілкувався українською. В школах, будинках культури створюють затишну атмосферу. І одночасно на стендах інструкції на випадок обстрілів.

Ми провели 8 лекцій та безліч зустрічей. Тішить, що у людей величезне бажання жити і працювати».

«….Сьогодні в с. Старогнатівка. Теж перша лінія на території розмежування. Дороги жахливі. По узбіччю їхати не можна. Знаки попереджають: “міни”. Вздовж дороги червоніють рясні кущі шипшини. Знову лекція в школі для старшокласників. А потім зустріч з дорослими на яку прийшли навіть мешканці сусідніх сіл. Після двогодинного спілкування навіть не хотіли розходитися…».

Християнська служба порятунку дякує п. Гені Самборській за відвагу та відкрите серце. Незважаючи на те, що тут іде війна, вона відважилась приїхати, щоб розповісти людям про важливість родинних цінностей збереження життя за будь-яких умов та розповсюдження.

Український Донбас всупереч всім бідам та випробуванням продовжує боротися, жити та тягнутися до Світла. Віримо, що зерно, посіяне у ті вересневі дні, дасть щедрий плід у серцях та умах сотень людей і збереже життя багатьом ще ненародженим дітям Божим.

Джерело: Християнська служба порятунку