Чи може священник порушити таємницю сповіді?

Причина таємниці сповіді - в тому, що священник, який приймає каяльника, діє від імені Бога, який знає серце людини. Саме перед Богом постає грішник, сподіваючись на Боже милосердя. Якби розкаюваний не був упевнений в тому, що священник не може видати зміст сповіді, то не було б довіри, необхідної для сповідання гріху, - як відомо, сповідь смертних гріхів обов'язкова для примирення з Богом.

Священнику забороняється видавати таємницю сповіді «словами або яким-небудь іншим способом і з якої б то не було причини», говорить канон 983. Відлучення від Церкви, якому автоматично піддається священник, який порушив цю таємницю, може зняти тільки Апостольський Престол. Таємниця сповіді стосується не тільки тих випадків, коли гріхи були відпущені, а й усіх інших випадків: навіть коли священник не дав відпущення через нестачу каяття або з яких-небудь інших причин.

Конгрегація віровчення оприлюднила також спеціальну заяву 23 березня 1973. Її текст говорить: «Той, хто блюзнірськи записує Таїнство Сповіді - як істинне, так і симульоване, - використовуючи якийсь технічний засіб, або ж публікує його зміст, або ж поширює отримані таким способом відомості, так само як і ті, хто формально цьому сприяють, - відтепер піддаються відлученню latae sententiae» (тобто без необхідності особливого рішення церковного суду).

23 вересня 1989 Конгрегація віровчення видала ще один декрет з метою «захистити священний характер Таїнства Покаяння та захистити права священнослужителів і віруючих християн щодо печаті цього Таїнства та інших таємниць, пов'язаних зі сповіддю».

Особливими повноваженнями верховного авторитету Церкви Конгрегація віровчення постановила, на додаток до сказаного в попередній заяві, що кожен, хто записує «сказане сповідником або тим, хто кається або поширює це через засоби соціальної  комунікації, піддається відлученню latae sententiae».

Джерело: Католицький оглядач