Бог діє там, де ми визнаємо нашу поразку. Коментар до Євангелія

Читання святого Євангелія від Луки (5,1-11)

Того часу, коли натовп тіснив Ісуса і слухав Боже слово, а Він стояв біля Генісаретського озера, то побачив два причалені до берега човни. Рибалки, зійшовши з них, полоскали сіті. Увійшовши до одного з човнів, який належав Симонові, попросив його трохи відплисти від землі. Він же сів і навчав натовпи з човна. Коли ж перестав промовляти, Він сказав до Симона: «Відпливи на глибину і закиньте ваші сіті для риболовлі!» А Симон у відповідь сказав: «Наставнику, цілу ніч трудившись, ми нічого не піймали, та за словом Твоїм закину сіті!» І, зробивши це, вони наловили силу-силенну риби, аж їхні сіті почали рватися. Тож вони дали знак товаришам у другому човні, щоби прийшли їм допомогти. І вони прийшли й наповнили обидва човни, так що ті стали потопати. Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісуса, промовляючи: «Відійди від мене, бо я грішний чоловік, Господи!» Бо від ловлі риби, яку вони піймали, подив охопив його й усіх, хто був з ним, також і Якова, й Йоана, сині в Зеведеєвих, які  були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: «Не бійся – відтепер ти будеш ловити людей!» І, витягнувши човни на землю, вони, покинувши все, пішли слідом за Ним. 

Читаємо сьогодні, як Ісус навчає народ з човна. "Увійшовши до одного з човнів, який належав Симонові, попросив його трохи відплисти від землі. Він же сів і навчав натовпи з човна". Ісус навчає, як робив це раніше в синагозі в Назареті, але цього разу замість амвону в Нього – човен, замість урочистої атмосфери синагоги – хвилі Генісаретського озера. На відміну від середовища, про яке розповідав текст минулої неділі, натовп навколо Ісуса чекає на слово Боже. Слова Господа потрапляють до іншого, відкритого і щирого серця. Так, на заклик Ісуса закинути сіті Симон відповідає: "Наставнику, цілу ніч трудившись, ми нічого не піймали, та за словом Твоїм закину сіті!"

"Наставнику", – звертається Симон до Ісуса. Слова Ісуса знайшли плідний грунт – Симон, зверненням , яке вживає, окреслює свій стан учня, визнає авторитет і владу Христа. І хоча й висловлює власне збентеження, коли чує наказ Господа закинути невід, покірно це виконує. І неважливо, що з людської точки зору цей наказ є незрозумілим та здається без сенсу – вони ж рибалили цілу ніч, втім не вміймали нічого! "Та за словом Твоїм, – додає Симон – закину сіті!" Результат прийняття Божого слова – неабиякий улов: "І, зробивши це (послухавши Господа), вони наловили силу-силенну риби, аж їхні сіті почали рватися". З віри в слова Ісуса починаються надзвичайні речі.

Здається незрозумілою реакція Симона, який, побачивши успіх рибалки, припадає до колін Ісуса зі словами: "Відійди від мене, бо я грішний чоловік, Господи!" Перед Господом Петро відкриває переконання, яке приховує кожне людське серце: що Бог має бути далеко від грішника. І ось відповідь Ісуса: "Не бійся – відтепер ти будеш ловити людей!" Симон не є непотрібним в очах Господа (жодна людина не є!) через те, що грішний, навпаки – містить в собі великий потенціал: "Відтепер ти будеш ловити людей!" Незважаючи на те, що ми часто підлягаємо спокусі обманути себе переконанням того, що наші обмеження, слабкості є тупиком, де закінчуються наші стосунки з Богом, Бог на нас дивиться іншим поглядом. Тому що Він "не гордує серцем зламаним та упокореним" і діє саме там, де ми визнаємо власну поразку, де припиняємо вважати себе справедливими і самодостатніми, там, де ми звільняємося від ілюзій про самих себе. Любов і пробачення Бога дістаються нашого серця саме через нашу вбогість.

Питання

Які мої слабкості змушують мене думати, що Бог має віддалитися від мене? як могло б змінитися моє життя, якби я довірив власне серце Господу?

Ісус говорить Симону: "Не бійся!" Які відчуття викликають ці слова в мене?


Ірина Кладій для КМЦ

Зображення: The Miraculous Draft of Fishes, Konrad Witz, 1444