Спомин святої Жозефіни Бакіти невипадково збігається з Міжнародним днем молитви за жертв торгівлі людьми. Коли їй було тільки 7 років, її викрали і продали в рабство, тож свята добре знала, що таке страждання і приреченість, які досі доводиться переживати численним чоловікам і жінкам у всьому світі.
Жозефіна Бакіта народилася 1869 року в Судані, в доволі багатій родині. Але її дитинству рано поклала край несправедливість: 1877 року її викрали та продали в рабство арабські торгівці людьми. Дівчинці довелося босоніж пройти 960 км. За кілька років її перепродали щонайменше п’ять разів і змусили прийняти іслам; на її шкірі ножем витинали візерунки, а рани засипали сіллю. Від поневірянь дівчинка забула, як називали її батьки; ім’я Бакіта, що арабською означає «щаслива», дали їй работоргівці.Вона багато страждала через жорстоких господарів аж до 1883 року, коли її купив італійський консул Каллісто Легнані. Він і раніше купував дітей-невільників, щоб повернути їх до рідних. Проте Бакіта не пам’ятала ні імен, ні назви рідного села, тож у її ситуації довелося вчинити по-іншому. Кілька років вона мешкала в домі консула, а потім переїхала до Італії.
29 листопада 1889 року виніс офіційну постанову про те, що Бакіта – не рабиня. Так розпочалося її нове життя: 9 cічня 1890 року з рук кардинала Доменіко Агостіні вона прийняла хрещення під іменем Жозефіна Маргарита, миропомазання та Євхаристію. 7 грудня 1893 року стала послушницею Згромадження Дочок Милосердя – каносіанок, а 8 грудня 1896, в урочистість Непорочного Зачаття Діви Марії, склала тимчасові обітниці у Вероні. Згодом перебралася до Скіо й там 1910 року вперше розповіла про своє життя сестрі Терезі Фабріс, яка записала її історію. 19 серпня 1927 року Жозефіна Бакіта склала вічні обітниці у Венеції.
Бакіта ніколи не цуралася найтяжчих робіт у монастирі. Її привітний вигляд і теплий голос втішали багатьох бідних і нещасних, які приходили по допомогу. Уже на час вічних обітниць про неї говорили як про святу: наприклад, мешканці Скіо вірили, що під час Другої світової війни її присутність урятувала місто від руйнації, коли його бомбардували.
Жозефіна померла після тривалої хвороби 8 лютого 1947 року в монастирі каносіанок у Скіо.
1950 року каносіанський часопис опублікував на 6 сторінках імена людей, які розповідали про благодаті, отримані за заступництвом Бакіти. 17 травня 1992 року її беатифікував, а 1 жовтня 2000 року канонізував святий Папа Йоан Павло II. Вона стала першою африканською святою, яка не була мученицею. Шлях Жозефіни Бакіти від рабині до першої святої Судану згаданий в енцикліці «Spe salvi» Папи Бенедикта XVI.
Покровителька Судану, каносіанок, справ милосердя, жертв торгівлі людьми.
Упорядкувала Юлія Бойко
21 червня – обов’язковий спомин святого Алойзія Гонзаги, покровителя католицької молоді Народився Алойзій (1568-1591) у сім’ї герцога Ферранта Гонзаги, був першим із восьми дітей. Батько готував сина до дворянсько-лицарської кар’єри, бо й сам брав участь у бойовий діях. А коли батька не було, хлопчика виховувала мати, яка й передала йому віру й навчила молитися.
18 червня Церква згадує святу Єлизавету з Шенау, опікунку тих, хто переживає депресію
17 червня – довільний спомин святого Альберта Хмельовського
20 червня Церква згадує блаженного Владислава Буковинського, пресвітера
Святі дня 16 червня Церква згадує святого Бенона Майсенського, єпископа Походив Бенон (1010–1106) зі шляхетного саксонського роду, народився в Гільдесгаймі. Навчання здобув у монастирі бенедиктинців, далі в катедральній школі, а після того вступив у орден святого Бенедикта, де 1040 року отримав свячення.Схожі новини
