Відчути потребу Бога. Коментар до Євангелія

Читання святого Євангелія від Луки (6,17.20-26)

Того часу Ісус, зійшовши з Дванадцятьма, став на рівнинному місці; також була велика юрба Його учнів та безліч народу з усієї Юдеї і Єрусалима, і з приморського Тира й Сидона. А Він, підвівши очі на своїх учнів, почав говорити: «Блаженні вбогі, бо ваше є Царство Боже. Блаженні голодні тепер, тому що ви насититеся. Блаженні ви, котрі плачете тепер, бо ви будете сміятись. Блаженні ви, коли люди ненавидітимуть вас, коли відлучать вас і зневажатимуть, коли вилучать як ганебне ваше ім’я із-за Сина Людського. Веселіться того дня і скачіть з радості, бо ось нагорода ваша велика на небі, адже точнісінько так само чинили пророкам їхні батьки. Але горе вам, багатіям, бо ви вже отримали вашу втіху! Горе вам, ситим тепер, тому що будете голодні! Горе вам, котрі смієтеся тепер, бо ви будете ридати і плакати. Горе, коли будуть добре говорити про вас усі люди, адже точнісінько так само чинили з лжепророками їхні батьки!»

Сьогоднішнє Євангеліє пропонує нам промову Ісуса про блаженства, яку Він виголошує одразу після того, як обрав Дванадцятьох. Отже, читаємо, що коли Ісус спускається разом з учнями на рівнину, бачить "безліч народу з усієї Юдеї і Єрусалима, і з приморського Тира й Сидона". Євангеліст Лука уточнює, що люди приходили, щоб "послухати Його та оздоровитися із недугів своїх", щоб звільнитися від нечистих духів – і одержували зцілення, тому що "від Нього виходила сила, і всіх оздоровляла" (вв. 18-19). Всі намагалися Його почути, доторкнутися, опинитися поруч. Сподівалися на інше життя, нове, краще, ніж те, яке було, і сподівалися одержати його завдяки Ісусу.

І ось Ісус починає говорити. Слова, що вказують на вимоги Царства Божого, скеровано, в першу чергу, до щойно обраних учнів – можливо нагадують і підкреслюють недавню розмову Ісуса з апостолами. "Блаженства" і "горе вам, про які говорить, об’являють істину про Царство Боже, показують погляд Бога на суперечливі ситуації, в яких опиняється людина: цей погляд різниться від людського і бачить те, що людина не в змозі збагнути або розцінює, як обмеження власного стану. Блаженства не означають щастя для того, хто є вбогим, голодним, переслідуваним тільки через те, що людина переживає це у власному житті. Однак "тепер", з приходом Христа, ці ситуації бідності, голоду, переслідування – досвід страждання – можуть стати  місцем, де Він перебуває, можуть стати дверями до Царства Божого. Тому що, тільки коли людина опиняється в потребі, вона усвідомлює власну слабкість і крихкість та відчуває потребу Божого втручання у власне життя. І наша вбогість, наша обмеженість, наша недостатність перетворюються на ті двері, через які заходить Спаситель. Тому і "горе вам", яке виголошує Ісус, – не вирік, а лемент серця, що закликає до змін, до навернення, до відмовлення від власної впевненості й самодостатності, щоб відчути потребу Бога та дати Йому місце у власному серці.

Питання

В промові Ісуса йдеться про дві категорії людей: "блаженні" та "горе вам". До якої категорії належу я?

Я повністю контролюю власне життя чи потребую Божої допомоги? В чому саме?


Ірина Кладій для КМЦ

Зображення: Cosimo Rosselli