Папа Франциск закликає до слухання та будування стосунків із хворими, пам’ятаючи про те, що на першому місці є особа, що хворий завжди важливіший від його хвороби.
Про це пише Vatican News.«Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний (Лк 6,36). Перебувати поруч зі страждаючим на дорозі милосердної любові», – такою є тема Послання Папи Франциска на 30-й Всесвітній день хворого, що відзначаємо 11 лютого.
Свої роздуми Святіший Отець розпочинає з подяки Господеві за шлях, пройдений протягом тридцяти років від часу заснування Всесвітнього дня хворого, зазначаючи, що потрібно ще багато зробити, щоби забезпечити всім хворим, навіть у ситуаціях найбільшої бідності, таке лікування, якого вони потребують, а також душпастирський супровід, аби вони мали змогу «переживати період хвороби в єдності з Христом розіп’ятим і воскреслим».
Милосердні як отець
Переходячи безпосередньо до роздумів над темою, Папа зауважує, що вона скеровує наш погляд, насамперед, до Бога, Який «багатий милосердям». Милосердя є «найхарактернішим іменем Бога», яке виражає Його природу не в сентиментально-принагідній спосіб, а вказує на силу, «присутню в усьому Його діянню». «Тому зі зчудуванням та признанням можемо сказати, що Боже милосердя містить у собі як вимір батьківства, так і вимір материнства, бо Він піклується нами із силою батька та ніжністю матері, завжди прагнучи дарувати нам нове життя в Святому Дусі», – пише Папа.
Ісус – милосердя Отця
Далі Наступник святого Петра вказує на те, що найбільшим свідком сповненої милосердя любові Отця до хворих є Його Єдинородний Син. У Євангеліях не бракує розповідей про зустрічі Ісуса з людьми, ураженими різними недугами. То можемо запитувати себе, навіщо «ця особлива увага Ісуса до хворих», настільки, що вона стає «головним ділом у місії апостолів».
Шукаючи відповідь, Папа наводить слова філософа Еммануеля Левінаса, який стверджував, що «біль ізолює абсолютно, і саме з цієї абсолютної ізоляції зринає звернення до іншого». «Коли людина у власному тілі переживає слабкість і страждання, спричинені хворобою, то також обтяжується її серце, страх зростає, помножуються запитання, а найнагальнішим стає запитання про сенс усього того, що діється», – пише Святіший Отець, скеровуючи думку до численних хворих, які протягом цього періоду пандемії пережили в ізоляції реанімаційних відділень останній етап свого життя, отримуючи лікування, але далеко від найдорожчих почуттів і найважливіших осіб у їхньому житті. Ось чому, за його словами, важливо мати поряд із собою «свідків Божої любові, які за прикладом Ісуса, Отчого милосердя, виливають на рани хворих єлей утішення та вино надії».
Доторкатися страждаючого Христового тіла
За словами Папи, Ісусове заохочення «бути милосердними, як Отець» набирає особливого значення для медпрацівників і волонтерів. Скеровуючи свою думку до них, він пише, що їхнє служіння поруч з хворими «виходить за межі професії та стає місією». «Ваші руки, які торкаються страждаючого Христового тіла, можуть бути знаком милосердних рук небесного Отця. Усвідомлюйте велику гідність своєї професії, як також відповідальність, пов’язану з нею», – заохочує Наступник святого Петра.
У цьому контексті Глава Католицької Церкви підносить прославу Господеві за поступ, якого в ці останні часи досягла медична наука. Новітні технології відкрили нові терапевтичні засоби, свій цінний внесок роблять наукові дослідження, покращилися компетенції реабілітаційної медицини. Але все це, за його словами, «ніколи не повинно призводити до забуття про окремішність кожного хворого». «Хворий завжди важливіший від його хвороби, а тому кожен терапевтичний підхід не може відбуватися без слухання пацієнта, його історії, його тривог і страхів. І навіть тоді, коли неможливо вилікувати, завжди можна піклуватися, завжди можна втішити, дати відчути близькість, яка виявляє зацікавлення особою перше, ніж її недугою», – наголошує Святіший Отець, висловлюючи сподівання, що програми вишколу медпрацівників будуть навчати також слухання.
Місця лікування – доми милосердя
Далі Папа пише про те, що Всесвітній день хворого є слушною нагодою для того, щоби звернути нашу увагу на місця лікування. За його словами, милосердя до хворих протягом віків спонукало християнську спільноту засновувати численні «заїзди милосердного самарянина», щоб надавати доступ до лікування тим, які з різних причин, починаючи від бідності чи соціального виключення, не знаходять відповіді на прохання про здоров’я. «Милосердні як Отець», численні місіонери супроводжували звіщення Євангелія спорудженням лікарень, амбулаторій чи закладів піклування. Йдеться про «цінні установи», через які «Христову любов, засвідчену Його учнями, стала ще вірогіднішою».
«У цьому контексті, – наголошує Єпископ Риму, – прагну наново підтвердити важливість католицьких медичних закладів: вони є цінним даром, який потрібно зберігати та підтримувати; завдяки їхній присутності історія Церкви позначена близькістю до найубогіших хворих і до ситуацій найбільшого забуття. Як же багато засновників чернечих родин зуміли почути волання братів і сестер, позбавлених доступу до лікування, аби тих, яких лікували недбало, й великодушно посвятилися служінню їм! Також і сьогодні, навіть і в найрозвинутіших країнах, їхня присутність є благословенням, бо вони завжди можуть запропонувати, крім лікування тіла з усією необхідною компетентністю, також і милосердну любов, яка ставить у центрі уваги хворого та його родину. У період, коли поширилася культура відкинення мов непотребу, а життя не завжди признається гідним, аби його прийняти та прожити, ці структури, як домівки милосердя, можуть бути прикладом захисту та піклування про кожне життя, також і найбеззахисніше, від його початку до природного завершення».
Душпастирське милосердя
Свої роздуми Святіший Отець завершує констатацією того, що протягом згаданих тридцяти років також і душпастирство в сфері охорони здоров’я отримало визнання свого незамінного служіння. «Якщо найгіршою дискримінацією, від якої страждають убогі – а хворі є вбогими на здоров’я – є нестача духовної уваги, ми не можемо не нести їм близькість Бога, Його благословення, Його слово, уділяння Святих Таїнств та пропонувати дорогу зростання й дозрівання у вірі», – пише Папа, нагадуючи про те, що близькість із хворими не є прерогативою лише капеланів, адже запрошення відвідувати хворих Христос скерував до всіх Своїх учнів. Утішати є завданням кожного охрещеного, пам’ятаючи Ісусові слова: «Я був хворий, і ви навідалися до мене».
Ініціатива Йоана Павла ІІ
Відзначення Всесвітнього дня хворого в Католицькій Церкві 13 травня 1992 року встановив святий Папа Йоан Павло ІІ, призначивши його на день літургійного спомину Пресвятої Діви Марії з Лурду, тобто, на 11 лютого. Зазвичай, відзначення відбувається на місцевому рівні, але періодично організовуються урочисті центральні святкування, які почергово відбуваються на різних континентах. Попередні такі відзначення на всесвітньому рівні були проведені три роки тому в Калькутті в Індії, що пам’ятає свідчення жертовної любові святої Матері Терези. Цього року таке відзначення повинно було відбутися у санктуарії в перуанській Арекіпі, але через пандемію його перенесено до базиліки Святого Петра у Ватикані.
Папа: поверхнева підготовка до шлюбу – передумова численних криз 15 червня побачив світ документ «Катехуменальні маршрути для подружнього життя», який приготувала Дикастерія в справах мирян, сім’ї та захисту життя. Передмову до нього написав Святіший Отець, наголошуючи на необхідності якісної передшлюбної катехизації, яка допоможе молодій сім’ї подолати різноманітні труднощі на їхній спільній дорозі життя. Окрім того, йдеться також про постійний супровід подружніх пар та тих пар, які зазнали невдачі свого шлюбу.
Новини з Ватикану Папа Франциск: перед нашими очима світова війна, що шматує геройський український народ Спілкуючись із редакторами єзуїтських часописів, Папа Франциск, серед іншого, ділився думками про російське вторгнення в Україну.Схожі новини
