Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Отець Ярослав Кравець ОР: «Справжній мир будується на правді»
11:00 Четвер 0 484
10-12-2020, 11:00

Отець Ярослав Кравець ОР: «Справжній мир будується на правді»

Відзначаючи Домініканський місяць миру в передріздвяному очікуванні Того, Хто цей мир дарує, розмовляємо з о. Ярославом Кравцем ОР, нещодавно обраним вікарієм для домініканців України, про те, чим є істинний мир, на якому фундаменті він зростає та яким чином християни можуть стати знаряддям миру в сучасних реаліях.
Слава Ісусу Христу! Отче Ярославе, передусім вітаємо Вас в Україні. Початок Вашого служіння як вікарія збігся у часі з важливою ініціативою Ордену Проповідників. Нещодавно Генеральний магістр оголосив про відзначення Домініканського місяця миру з цьогорічним акцентом на тому, щоб єднатися в солідарності й молитві за Україну. І це є особливо співзвучним із контекстом Адвенту, коли ми очікуємо на прихід Того, Хто є Князем миру. Чому сьогодні Україна і світ так потребують миру, чому його все ще настільки бракує?

Слава навіки! Думаю, що потреба миру, або ж мрія про мир, сьогодні справді є великою, і ми свідомі того, що миру бракує у загальносвітовому вимірі. Дивлячись на Україну, де вже декілька років триває реальна війна, або ж на інші країни, де також є численні конфлікти і війни, ми переконуємось, що в сучасному світі дійсно є дефіцит миру. Але варто також подивитися на мир не лише з погляду конкретної країни, але й у перспективі нашого особистого життя. Мир, особливо якщо ми сприймаємо його як християни, є даром самого Бога – Князя миру. Він є тим, хто творить мир. Кожен із нас має досвід прагнення миру, його нам часто не вистачає, бо між нами є конфлікти й непорозуміння, нам бракує прощення.

Власне, про прощення. Наскільки взаємне визнання провин і пробачення є важливим для встановлення справжнього миру, для примирення як між людьми, так і між народами чи державами?

Справжній мир будується на правді. Важко збудувати його там, де немає правди. Колись папа Бенедикт XVI дуже гарно сказав про те, що мир зроджується зі справедливості й любові. За одним із класичних визначень справедливість означає віддати те, що належне. Якщо я забрав у когось якусь річ, то справедливим буде повернути її цій особі. Якщо я забрав у когось частину землі, то справедливим буде цю землю повернути.

Звичайно, не всі речі або цінності можна повернути. Наприклад, якщо хтось відібрав у когось життя, то його повернути неможливо і треба шукати інший спосіб відновлення справедливості. Можна сказати, що справедливість – це фундамент будування миру, встановлення рівноваги. А друга річ, на яку звернув увагу папа Бенедикт, – любов. І це дійсно так. Там, де є любов, прагнення любові між людьми й між народами, там є і сила для того, щоб будувати єдність.

Ви вже майже відповіли на наступне запитання про ключові елементи миру. Справедливість, любов, правда – без цього миру не буває.

Можна ще додати, і про це говорить Церква, що мир – це щось більше, ніж просто відсутність війни. Мир у країні – це не лише ситуація, коли там не йде війна чи немає конфлікту. А мир у людському серці – це більше, аніж уникнення суперечок з іншими. Мир, який є Божим даром, перевищує ситуацію, коли я просто ні з ким не перебуваю в конфлікті.

Однак поняття миру часто спотворюють, ним маніпулюють, прикриваються у власних інтересах. Чи прийнятний мир за всяку ціну, чи можна на такий мир погоджуватись?

Якщо повернемось до того, про що я вже сказав, що фундаментом миру є правда, справедливість і любов, то очевидно, що мир, осягнутий будь-яким коштом, не є добрий. Не можемо вибирати зло тільки для того, щоб не входити в суперечку чи конфлікт, це не вихід. Тут можна навести численні дискусії, які зараз тривають, про можливість абортів чи евтаназії. Дехто може вважати, що позбувшись «проблеми», за яку сприймає дитину в лоні жінки, може здобути мир. Та це в жодному разі не так. Це радше ілюзія миру, прагнення спокою, забуття, уникнення реальності й небажання визнавати правду.

Знаємо, що під час Майдану багато конфесій, і не лише християнських, виконували важливу миротворчу функцію та стояли поряд із людьми, які прагнули відновлення правди й справедливості. Також у цьому контексті можна згадати відкритого листа до папи Франциска, який нещодавно оприлюднила опозиційна кандидатка у президенти Білорусі, де вона відзначає важливу роль і зусилля римсько-католицького архиєпископа Тадеуша Кондрусевича у будуванні «архітектури миру» в країні. Якою, на Вашу думку, повинна сьогодні бути роль Католицької Церкви, а також інших церков та релігійних груп у зміцненні й відновленні миру, зціленні відкритих ран суспільства?

Церква відіграє важливу роль у будуванні миру, вона завжди була, є і буде на боці миру. Адже Церква проголошує Христове Євангеліє, а сам Ісус, коли посилав своїх учнів, не лише звертався до них зі словами «Мир вам», але й доручав їм проголошувати мир. І це вказівка для нас, пастирів Церкви, що ми завжди маємо бути на боці миру. Якщо подивимось на історію Католицької Церкви у різних країнах, особливо у Східній Європі – в Україні, Польщі, Білорусі, то побачимо чимало подій, коли через священиків, єпископів, мирян Церква однозначно висловлювала свою позицію і бажання миру, шукаючи способів поєднання людей, порозуміння між тими, хто воює. Це дуже важливо – робити все, щоб відновлювати єдність.

Дякую, отче Ярославе. В часі Адвенту, в якому перебуваємо, що б Ви побажали нашим читачам, щоб добре підготуватись до Різдва та плекати у своєму житті мир, аби він справді був для нас міцним фундаментом, незважаючи на всі труднощі, які зараз переживаємо?

Варто пам’ятати, що мир є Божим даром, який треба не лише прийняти, але й творити. Я приймаю Божу благодать миру, але хочу також бути творцем миру – через мої слова, вчинки, молитву. Через прощення – в сім’ї, на місці праці, навчання. Це і є процес творення миру. Можливо, тепер я не маю впливу на встановлення миру між Україною і Росією чи десь у країнах Африки, але, наприклад, можу реально допомогти вирішити конфлікт у моїй родині. Творити мир у своєму житті – це й означає прийняти Господа.

Розмовляла Мар’яна Шіпош

Домініканці в Україні 

Фото: Ярослав Кравець 
Інтерв'ю 15:02 П'ятниця 0 113 130-річчя Згромадження Сестер Альбертинок. Історична подорож вулицями Львова Сьогодні, 15 січня, минає 130 років від дня заснування Згромадження Сестер Альбертинок, які служать убогим. Розпочалася історія Сестер у Кракові, але вже через рік вони діяли і у Львові. Через історичні обставини, після Другої світової війни Сестри покинули Львів, щоб повернутися до нього через понад як півстоліття. Однією із ініціатив сучасних Сестер Альбертинок, які служать убогим у Львові, є спорудження Дому бездомних жінок та самотніх матерів підтримати яке може кожен охочий.
Інформаційне повідомлення
Коментувати статті на нашому сайті дозволено лише на протязі 7 днів з моменту публікації.