Хресна дорога для людей праці

Вступ
Ісус народився не на безлюдному острові і не замкнувся в своїй маленький родині. Він жив і діяв у світі, який мало чим відрізнявся від нашого структурою, середовищем, думками, мисленням. Людей дратувало те, що Він порушував звичну систему мислення, яка існувала у суспільстві. Ісус цілком інакше думав, поводився. Зате завжди жив згідно з правдою. Пройдімо сучасною Хресною дорогою. В світі обмежень також можна бути людиною.

І. Ісуса засуджено на смерть
«Не виділяйся» (не висовуйся) це основне правило сучасності. Найчастіше пліткують про тих, хто щось робить. Той, хто нічого не робить, має час на засудження інших. Але ми можемо бути щасливими навіть тоді, коли нас засуджують. Бо стаємо «кимось» хоча б через осудження…

ІІ. Ісус бере хрест на свої рамена
Це велика проблема людей у сучасних фірмах. Якщо доведеш, що тобі ця робота до вподоби, приносить задоволення, ти хочеш працювати і даєш собі раду, то матимеш ще більше роботи. Люди краще сприймають факт, що комусь нічого не хочеться, не докладають зусиль, щоб чогось навчитися. Це входить у звичку… І потім дуже важко звільнити таку особу. Однак фірма мусить існувати. Створюється система «коня, якого тягнуть за вуздечку». На жаль, особа в такій ролі найбільше наражається на атаку за те, що чогось не зробила, або що не хоче взяти на себе ще більше обов’язків. Бо всім навколо робота асоціюється з цією особою. Проте, думаю, що варто тяжко працювати і приймати нові обов’язки! З однією тільки різницею: кінь, якого тягнуть за вуздечку, працює, але не розвивається… Хрест – це не лише тягар, а й розвиток…

ІІІ. Ісус падає під тягарем хреста
У сучасному бізнесі не обходиться без поразок. Уся діяльність людини стикається з певним ризиком. Під час останньої фінансової кризи виявилось, що багато людей в усьому світі визнали, що ризик пов’язаний із певною користю. Так буває і в школі: учень мусить мати тільки позитивні оцінки. Проте ми вчимося на власних помилках. Ісус, беручи хрест, розумів, що деякі падіння неминучі…

ІV. Ісус зустрічає Свою Матір 
Сучасність відокремила роботу від життя в родині. Робота є роботою, а родина – це щось інше. Але чи можна жити подвійним життям, адже в добі лише 24 години, і все те, що діється протягом цього часу, творить нас. Ми формуємося на роботі і все це несемо в собі додому. А те, яким є наш дім, впливає на нашу роботу. Розуміння і прийняття цього взаємозв’язку допомагає цілком інакше подивитися на роботу, яка повинна нас розвивати, а не тільки давати гроші. Досягнення і поразки в роботі можуть створювати атмосферу родинного клімату. Велика місія Ісуса і Його Матері – вони разом. Не вдома, а в дорозі…

V. Симон Киринеянин допомагає Ісусові нести хрест
Чи на роботі є місце для дружби? Напевно, знаємо, як розпізнати справжнього товариша: друзі пізнаються в біді. Не йдеться про знайомих чи приятелів. Не йдеться також про людей, з котрими можна повеселитись або приємно провести час. Ідеться про тих, кому можна довіряти. Якщо хтось приймає непопулярні рішення, то мусить поставити собі запитання: чи в разі чогось знайдеться друг, який допоможе? Робота – це гроші. Чи можна поєднати дружбу і гроші? Більшість відповідають, що ні. Багато людей уже розчарувалися в тих, кого вважали друзями. Гроші можуть бути випробуванням, через яке перевіряється дружба. Симон повертається з роботи. Не мусив бути там, де проходив Христос. Однак, напевно, відчував якусь єдність з Ісусом. Був там і не зробив нічого надзвичайного. Став другом…

VI. Вероніка витирає обличчя Ісусові
Здається, що це найбільш інтимна сцена Хресної дороги. Жінка і чоловік. Так близько. На очах у людей. Немає слів. Залишився жест. Чи на моєму місці роботи можуть бути такі жести? Чи, працюючи на фірмі, можна мати такі почуття?

VII. Ісус вдруге падає під хрестом
Нове місце роботи спочатку є певним змаганням, боротьбою. Треба запастися терпінням, перечекати… З часом на новому місці почуємося впевнено. Навіть з’являється спокуса показати себе. Повторюване завдання стає безпечним світом – без стресів, без зайвих зусиль, навіть без ризику поразки. Важко зрозуміти людей, які цінують «тепленьке місце». Вони схожі на целюліт, що псує тіло. Однак краще ризикувати, зростати і прийняти падіння. Такі особи нагадують тверді м’язи, готові до випробовування і важкого навантаження. Ісус не піддався, не затримався на місці. Йшов аж на вершину гори…

VIII. Ісус промовляє до жінок
З життєвого досвіду знаємо, що найбільше галасу здіймає той, хто нічого не робить. Хто працює, той не має часу на галас, бо знає, що ще так багато мусить зробити. Хто нічого не робить, кричить, а робота простоює. Багато різних фірм прирівнюються до місць, де багато кричать. Чим більш хтось почувається непевним, тим сильніший крик. Хто добре працює, кричати не мусить. Він упевнений, що з Божою благодаттю і працьовитістю все подолає. Жінки кричать над Ісусом, але насправді вони не можуть зарадити собі…, не радять із своїми проблемами. «Плачте над собою і над своїми дітьми», – говорить їм Ісус.

IX. Ісус втретє падає під хрестом
Оманлива кар’єра, що «виноситься». Дуже часто від удачі затьмарюється розум. На перший погляд, нічого поганого в успіхах, але й нічого доброго. Тому добре «впасти» десь перед досягненням остаточної мети, щоб потім тримати дистанцію до всього, а насамперед – до себе, щоб після падіння зрозуміти тих, котрі вже на дні. Третє падіння звільняє розум від усяких міражів і дає можливість думати з Божою мудрістю. Саме так народжується правдивий, дозрілий, мудрий «шеф». Так, як і в Ісусі, народжується нова форма товаришування і керівництва – Хрест.

Х. З Ісуса знімають одежу
Є своєрідний момент у кожній фірмі: відходить працівник, а з ним і вся «завіса», яку створив навколо себе. Тільки тоді стає помітно, що він насправді зробив. Напевно, багато людей не люблять, коли їм говорять про їхні досягнення… Хотіли б порозмовляти, щось розповісти… «Завіса»… Робота – це щось дуже конкретне… Умова зобов’язує… Просте питання: а якою є моя робота?... Може, такою, яку ніхто не контролює… Ісус жив Правдою! Не боявся бути щирим і прямолінійним!

XI. Ісуса прибивають до хреста
Застарілим елементом серед людей праці є слова: «Тут нічого не можна!..» Дуже часто у фірмах трактують особу як предмет. Хрест означає, що Христос вже нічого не може вчинити. Руки і ноги прибиті до хреста. На голові Ісуса терновий вінок, а в голові страшенний біль… Такий момент у житті добре всім знаний. Народжується питання про «свободу», не зовнішню, а внутрішню… Людина з усіх боків є дуже слабкою; дехто сприймає це як виправдання… Інші шукають, чим є духовність праці… і як ще можна власними силами покращити умови праці або зробити хорошою найгіршу фірму. Так, це можливо через занурення в хрест Господній…

XII. Ісус вмирає на хресті
Знаємо, що за бізнес вмирати не варто! Це ж лише брудні гроші… Не можна піддатися, зламатись і загубити себе… Потрібно бути людиною, думати і діяти по-людськи. До кінця… Скільки разів чуємо про людську кривду… коли непорозуміння говорить несправедливим голосом. Фарисеї, книжники, первосвященики також промовляли несправедливим голосом корпорації: «Нехай краще загине одна людина, аніж весь народ…» Повага до людської гідності належить кожній людині без винятку!

XIII. Тіло Христа знімають з хреста
Багато хто не любить перебувати в центрі уваги. Тоді почуваємося вільними від «лещат» і зазвичай говоримо те, що лежить на серці. Особливо тоді, коли отримуємо поразку. Багато людей у такі хвилини відкривають свою душу. Чи Ісус на той час щось чув?... ЛюдямЇм здавалося, що ні… Проте Він чув… Не йдеться про підслуховування. Йдеться про те, що поразка додає сил для боягузів. Раніш боялися щось сказати. Не подобалось, що хтось щось робить, що старається… А тепер на сьомому небі – можуть розповідати, як почувалися тоді. На щастя, Ісус мав кілька справжніх друзів…

ХIV. Тіло Ісуса кладуть до гробу
«Не знаю, що далі», – переломний момент у житті. Здається, в кожного з нас час від часу з’являється таке запитання: що далі? Відчуваємо, як те, що було, вже нас не влаштовує… Не має жодного сенсу. Старатися стає все важче. Думаю, що беручи приклад з Христа, варто почекати, подумати. Після зими завжди приходить весна. Надія розвивається з малесенької зернинки. Зернятко мусить вмерти, щоб дати нове життя. Гріб потрібний...

На завершення можна помолитись "Отче наш" як подяка за час роздумів та дію Бога в нашому житті, конкретно також під час цієї молитви. 

Яна Білякевич SCM

Зображення FCC