Франциск (1908–1919) і Гіацинта (1910–1920) народилися в убогій португальській сім’ї. Як більшість тогочасних сільських дітей, не вміли читати й писати, однак удома навчилися правд віри та молитви.
Діти допомагали батькам – Мануелеві й Олімпії Марто – господарювати, зокрема випасали овець. 1916 року Франциск, Гіацинта і їхня двоюрідна сестра Луція, пасучи овець, тричі бачили ангела Господнього. Посланець закликав дітей молитися до Пресвятої Трійці, Пресвятого Серця Ісуса й Непорочного Серця Марії, перепрошуючи за всі гріхи, блюзнірства та байдужість християн. Попри малий вік, діти почали більше молитися й покутувати. Франциск особливо перейнявся закликом ангела «втішати» Бога й намагався робити все необхідне для цього. Улюбленою справою стало для хлопця перебування перед дарохранительницею в ушануванні Пресвятої Євхаристії.Від травня до жовтня 1917 року, 13 числа щомісяця, дітям являлася Богородиця. Святу Гіацинту Діва закликала молитися за грішників і просити про мир. Дівчинка додала ще й молитву в намірах Святого Отця. Жвава Гіацинта всі сили скерувала на молитву й покутні практики, часто ініціювала молитви на розарії для цілої родини.
Діти не лише зосередилися на духовному житті, а й несли втіху та Божу любов нужденним. Як і провістила Богородиця, Франциск і Гіацинта не залишилися на землі довго: вони захворіли під час епідемії іспанського грипу. Уже на смертному ложі брат і сестра змогли приступити до сповіді, а Франциск також прийняв перше Причастя. Після смерті брата Гіацинта пережила багато страждань від хвороби й операції, але весь біль жертвувала за навернення грішників.
Фатімські діти були канонізовані 2017 року та стали першими святими дітьми, які досягли слави вівтаря не через мучеництво, а через героїчність чеснот.
Для зображення святих використовують фотографії.
Уклала Юлія Бойко