Коли потребуємо – треба шукати Бога. Тоді навіть те ніщо, що маємо, Він зможе перемінити у достаток. Аби звільнитися від страху і занепокоєння треба відкрити серце на Бога. Аби досвідчити Його щедрість, треба Йому довіряти.
Читання святого Євангелія від Луки (9, 11б-17)Того часу Ісус розповідав натовпу про Боже Царство й зціляв тих, котрі потребували оздоровлення. День уже почав згасати. Дванадцятеро, підійшовши, сказали Йому: «Відпусти людей, щоби, пішовши до довколишніх сіл та хуторів, вони зупинилися на нічліг і знайшли їжу, бо ми тут у пустинному місці». А Він сказав їм: «Дайте ви їм їсти!» Вони відповіли: «Немає в нас нічого більше, як тільки п’ять хлібів і дві рибини; хіба підемо та купимо їжу для всього цього народу». Було ж чоловіків десь близько п’яти тисяч. Та Він сказав своїм учням: «Розсадіть їх групами по п’ятдесят». І зробили так, і розсадили всіх. Узявши п’ять хлібів та дві риби, Він звернув погляд до неба, промовив благословення над ними, розломив і давав учням, щоби поклали перед людьми. І вони поїли, і наситилися всі, а із залишених шматків назбирали дванадцять кошиків.
Сторінка Євангелія від Луки, яку Літургія пропонує нам з нагоди Урочистості Пресвятих Тіла і Крові Христа, дотикає теми фундаментальної для кожної людини: теми поживи, живлення. Це те, що уможливлює життя кожної живої істоти. Це те, що не перестає бути завжди актуальним. Думка про те, щоб мати стабільне джерело живлення, є беззмінним переживанням і сталим страхом. Ми постійно боїмося, що нам забракне джерела живлення – джерела, яке дозволяє нам жити.
Тож, читаємо, що Дванадцятеро помічають, що незабаром перед натовпом, який слухає Ісуса, постане питання голоду і звертаються до Вчителя: "Відпусти людей, щоби, пішовши до довколишніх сіл та хуторів, вони зупинилися на нічліг і знайшли їжу". Учні усвідомлюють, що йдеться про серйозну проблему – всі перебувають у "пустинному місці", там, не їжі бути просто не може. Тож вони пропонують єдине, як їм здається, можливе рішення: віддалити від себе тих, які потребують. Замість того, щоб звернутися до джерела життя, вбачають спасіння в тому, щоб шукати порятунку власноруч, назовні, подалі від Ісуса, далеко від Божого Провидіння.
І чують відповідь Господа: "Дайте ви їм їсти!". Так, дійсно, вони мають "тільки п’ять хлібів і дві рибини", але можить стати знаряддям в Божих руках. Ісус не вирішує проблему прямо, але домомагає, залучаючи учнів. Його міць здійснить чудо, але Він її об’явить через учнів, даючи наказ, який, за людською логікою, навряд чи може допомогти: "Розсадіть їх групами по п’ятдесят". Нас, які самі неситі, запрошено втамувати голод інших. Нас запрошено самим перемінитися у нашому зв’язку з Богом, зростати в зв’язку з Ним: довіритися Богу і звільнитися від страху. Тому що, коли довіряємо Богу, навіть у час випробувань не будемо шукати рішень далеко від Нього, не дозволимо страху керувати нашим життям. Коли потребуємо – треба шукати Бога. Тоді навіть те ніщо, що маємо, Він зможе перемінити у достаток. Аби звільнитися від страху і занепокоєння треба відкрити серце на Бога. Аби досвідчити Його щедрість, треба Йому довіряти.
Питання
Чим є для мене Євхаристія? Чи я в ній шукаю джерело сили, аби допомагати ближнім?
Як я намагаюся зміцнити мій зв’язок з Богом? Що мені заважає довіряти Йому остаточно?
Ірина Кладій
Літургія на кожен день, 7 липня, четверСхожі новини
