Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Чоловіча розарієва рота духовного захисту України

Чоловіча розарієва рота духовного захисту України

За тиждень до початку Великого посту новина: «в Україні почалась повномасштабна війна…», яка перевернула життя, світогляд кожної людини не тільки тут в Україні, але в усьому світі! Мабуть, той момент, коли кожен з нас поставив собі питання: «що далі з моїм буттям, а що я можу зробити у цій ситуації…?»
Чоловіки по-особливому, по-своєму, переживають ці події, адже не всі чоловіки можуть взяти зброю в руки і піти на фронт та й не всім потрібно! Та вже певно, що у жодного не було і нема такого бажання! Саме початок війни на нашій Батьківщині і став спонукою об‘єднати чоловіків заради спільної справи – стати духовними захисниками для нашої країни, наших оборонців на різних рівнях, для наших родин.


Запрошення на спільну чоловічу молитву вже прозвучало на початку березня з ініціативи нашого отця Генріка Яворського. Отець родом з Польщі, де є частою та звичною практикою, коли тисячі чоловіків на колінах моляться Розарій на вулицях міста. Ця ініціатива, а також заклик Богородиці про те, що молитвою Розарію можна зупинити природні катаклізми, а навіть війну, і стало поштовхом до саме такого формату молитви. Тож вже 8 березня, у вівторок, відбулась перша чоловіча молитва на вулиці міста Ужгород, поряд нашого римсько-католицького костелу святого Георгія.


Значну частину духовної роти формують чоловіки братства св. Йосифа, але запрошуються також всі чоловіки Ужгорода, Закарпаття, України, незалежно від віросповідання.

Реакція містян та гостей міста різна: від просто цікавості, до розчулення та гордості, що є такі чоловіки. Багато проходять повз, дехто зупиняється, а є і такі сміливці, які приєднуються до молитви.


Адже для того, щоб вийти за межі костелу, за межі натовпу людей, де можна і сховатись, взяти в руку зброю «розарій», встати на коліна перед Богом на очах всього міста теж треба мати неабияку відвагу та віру! Дощ, вітер, холод, спека, втома після роботи, пересилити себе і приєднатись до молитви. Це теж своєрідна жертва, яку можемо приєднати у намірі підтримки наших захисників на передовій. Може здатись, що це надто пасивно, замало… зате вірно!

Далі свідчення кількох найактивніших учасників чоловічої молитви:

«Що для мене розарієва рота? Це свідчення любові Бога до всіх, особливо до чоловіків. Це вихід з так званої зони комфорту. У храмі, мені здається, легше молитися. А ось вийти і показати всім, що я молюся, я вірую...? Бог потребує свідків! Це є запрошення всіх до молитви, до зустрічі з Богом. Богом, Який захищає, оберігає, веде. З Ним легше переносити труднощі, страх цього періоду війни. Він Бог, моя надія» (Мирослав Дуда)


«Я ніколи не вважав себе сміливим, а тим паче, військовим. Але коли в країні почалася війна, стало питання чи здатний я захистити себе, свою родину, парафію, країну. Майже одразу після початку повномасштабної війни, ми почали молитися Розарій з чоловіками за мир, за воїнів, за загиблих. Ми створили свою роту, свій форпост, що дало змогу стати сильнішим, сміливішим завдяки молитві до Божої Матері. Тримаючись за хрест і промовляючи молитву, я відчуваю, що зміцнююсь у вірі, що можу захистити своїх рідних та близьких. Кожен вівторок зараз для мене це очікування молитви з Розарієвою ротою. З розарієм в руках, з самою міцною зброєю, я стою на захисті нашого краю, нашої країни» (Лішка Олександр)

Як каже наш отець Генрік: «Будемо молитись щовівторка, доки Господу не набридне :) і ми ублагаємо Його, через нашу Небесну Матінку, Богородицю Діву Марію, щоб у нашій Україні настав мир, щоб добро перемогло над злом!»

Габріелла Заварухіна 


Не перформанс пацифістів, а духовна війна. Чоловіки з розаріями у центрі міста Як повідомлялося, з початку березня в серці Ужгорода на Розарій збираються чоловіки міста. Молебень відбувається щовівторка. Сьогодні пропонуємо вашій увазі свідчення одного з учасників Розарієвої роти Віктора Дем'яна. 
Свідчення Війна показала, наскільки люди потребують храму Звістка про початок повномасштабної війни, здавалося б, відвернула увагу українського суспільства від болісної проблеми повернення костелу св. Миколая вірянам. Однак трагічні події останніх місяців, чого не можна не помітити, ще більше загострили потребу людей у святині, де вони шукають Бога і Його допомоги, і водночас, гуртуючись навколо храму, несуть допомогу іншим людям. Війна, як жодна інша подія, виявила, наскільки людям у такий складний час потрібен Бог і місце, де Він перебуває.
Інформаційне повідомлення
Коментувати статті на нашому сайті дозволено лише на протязі 7 днів з моменту публікації.