Перший в Україні бенедиктинець

Про це повідомляє Львівська архідієцезія.

37-річний бенедиктинець, котрий родом із Житомира, в інтерв’ю розповів, що походить з української родини, а з батьківського боку має також польське коріння. Покликання до духовного стану відчув після навернення, яке сталося після сповіді в Ювілейному 2000 Році.

«Тоді з’явилася думка, що можу прожити життя по іншому, ніж собі уявляв раніше, і що воно можу бути повністю присвячено Господу і в Його присутності – мовив далі бр. Леопольд. – Я ще не дуже знав, як цього досягти. Спочатку хотів поступити до семінарії, потім до монашої спільноти, але жоден із монаших Орденів, про які я знав, не дуже мені підходив. Я лише знав, що таке життя має бути скероване «всередину». Після того, як я прочитав книжку про св. Бенедикта і його діяння, зрозумів, що таким місцем може бути бенедиктинський монастир. Потім було лише питання, де я зможу знайти спільноту, яка б мене прийняла. Про свій монастир я дізнався завдяки сестрам бенедиктинкам із Житомира, котрі після нашого першого знайомства постійно молилися в наміренні здійснення мого покликання».

12 січня 2006 року його прийняли до постуляту Абатства бенедиктинців у Тинці біля Кракова. В тому монастирі відбув всю формацію, далі вивчав богослов’я в Папському Університеті Йоана Павла ІІ у Кракові. Три роки тому в тинецькому костелі прийняв дияконські свячення.


Чи готували себе до служіння в Україні? – запитую.

«Ні – каже бр. Леопольд. – Вступаючи до монастиря, ніколи не думав про те, що колись повернуся в Україну. Це сталося після того, як абат президент нашої конгрегації в 2020 році здійснив візитацію Абатства бенедиктинок у Житомирі. Сестри готувалися до служіння в новому монастирі у Солонці біля Львова. Абат Максимільян заявив, що допомога братів в організації нової бенедиктинської спільноти стане вагомою підтримкою для сестер, і водночас це є нагода започаткувати присутність чоловічої гілки нашого Ордену в Україні. Він звернувся з такою ідеєю до настоятелів чоловічих монастирів у Польщі, й після обговорення у своїх спільнотах вони погодилися. Особисто я дізнався про це 24 серпня 2020 року під час зустрічі з абатом президентом Максимільяном Наварою. Оскільки я єдиний з України бенедиктинець у Польщі, то охоче погодився взятися за таке завдання».

Брат Леопольд Рудізнський OSB розповів, що ще в ХІІ ст. бенедиктинці були присутні в Києві, однак після завоювання міста татарами в 1240 р. виїхали звідти і аж дотепер їх не було в Україні. Як вже повідомлялось раніше, бенедиктинці поселюються в будинку біля нового храму св. Бенедикта поряд з монастирем сестер бенедиктинок у Солонці.

«Будемо опікуватися святинею і разом із сестрами відправляти Літургію Годин – мовив далі бр. Леопольд. – Будемо підтримувати наших сестер у формуванні їхньої бенедиктинської ідентичності в дусі нашого Правила. Ми також хочемо створити в цьому місці простір миру, молитви та пошуку Божої присутності в тиші перед Пресвятими Дарами. Ми також розмірковуємо, як заробити на життя своїми руками. Поки-що нас мало, проте замислюємося над розбудовою власного чоловічого монастиря. Все залежатиме від покликань до монашества. Якщо наша спільнота зростатиме, то будемо шукати місце для окремого нового монастиря, але скоріш за все поза містом».


Ми поцікавилися також, чи брат Леопольд раніше відвідував Львів.

«Був кілька разів, відвідуючи знайомих, та подорожуючи з Житомира до Кракова, щоправда це було здебільшого день-два – відповів. – В неділю, 14 березня, ми відвідали будівлю монастиря сестер і храм. Допомагаємо прибирати приміщення після будівельних робіт та оснащувати їх меблями. Знайомимось зі середовищем і людьми та місцем, яким будемо опікуватися. В нових умовах намагаємося служити нашу монастирську літургію. Брати вчаться літургійних текстів українською мовою. Ми дуже раді, що не зважаючи на пандемію, нам вдалося прибути в Україну та складаємо подяку всім, хто нам в цьому допоміг. Особливо вдячні родині Wiederkehr – фундаторам жіночого монастиря і храму, а також архієпископу Мечиславу Мокшицькому за запрошення бенедиктинів і бенедиктинок до Солонки. Дуже хочемо створити біля Львова місце тиші та миру, де кожна людина, яка шукає сенс життя та присутність живого Бога, могла б там їх знайти».

Костянтин Чевага