Про душпастирство молоді у Одесько-Сімферопольській дієцезії розповідає отець Артем Петренко.
Які стратегічні цілі Вашого служіння як дієцезіального душпастиря молоді?Говорячи про молодь, я передусім думаю про підлітків, котрі роблять перші кроки в суспільному житті. Для цієї групи людей також перебування у цековній спільноті є певною мірою викликом. Будучи їх душпастирем, намагаюсь допомогти їм дати відповідь на цей виклик. Роблю це з любов’ю до Ісуса, який прагне близьких відносин з кожним із нас. Початок цієї стратегії - «близькі відносини з Ісусом», - вбачаю у допомозі молоді віднайдення їх особистого місця у Церкві. Цю мету реалізовую передусім у моїй діяльності на парафіяльному рівні, але хочеться робити багато і на рівні дієцезії.
Що вдалося зробити у молодіжному душпастирстві дієцезії за час Вашого служіння?
Вдалося підтримувати традицію щорічних дієцезіальних днів молоді та дні дитини, а також є бажання організувати подібні деканальні дні молоді, бо дієцезія розлога і не завжди всім молодим людям вдається брати участь у ДДМ. Ми вже з єпископом про це говорили і поки нас зупиняє карантин, хоча вдалося організувати декілька днів зосередження для молоді на деканальному рівні. Крім того, є плани збільшити кількість днів зосередження для міністрантів, оскільки це служіння теж є допомогою на шляху в розпізнанні покликання.
Чим найбільше пишається?
Як священик передусім пишаюся духовними плодами, коли бачу прагнення молоді для якої працюю, бути з Ісусом і те, що вона сприймає Церкву як свій дім, що відчуває свою відповідальність за Церкву. Я намагаюся створити можливість, щоб молодь перебувала з Ісусом, а Господь далі діє у їхніх серцях.
Охарактерезуйте "Вашу" молодь, з якою Ви працюєте?
Люди, з якими можна "перевернути" світ, тільки треба дати їм точку опори. Ця точка опори - усвідомлення їхнього місця в Церкві. Знаємо, що молодь відзначається неймовірними прагненнями, нескінченним ентузіазмом та великою силою. Тільки вона не завжди в цих наших «знаннях» може віднайти підтримку. Для того не дивує мене, що молодь в більшості наших парафій бездіяльна.
Хто займається душпастирством молоді у Вашій дієцезії, хто з Вами співпрацює, хто Ваша команда?
Раніше крім дієцезіального душпастирями були також деканальні, які відповідали за роботу з молоддю по деканатах, але, на жаль, з часом ця посада занепала. Я попросив єпископа про нове призначення таких осіб. Тож чекаю на цей момент з надією на більш плідну співпрацю.
Також у моєму служінні допомагає група молоді, так звана «організаторська», що пов’язана з організацією заходів на дієцезіальному та деканальному рівнях. Це люди, що палко люблять Ісуса і для котрих Церква не є байдужою. Дуже вдячний за їх живе свідоцтво про Бога для іншої молоді.
З якими труднощами стикаєтесь у своєму служінні?
Велика відстань між парафіями, тому важко організувати якісь реколекції чи заходи, на які могла б з'їхалися молодь з усієї дієцезії. Звідси є велике бажання робити деканальні дні молоді. Крім того важко поєднувати обов'язки парафіяльного вікарія, які вимагають левову частку часу, зі служінням дієцезіального душпастиря.
Який задум мрієте втілити у душпастирстві молоді Вашої дієцезії (якого ще немає у стратегічному плані)?
Найблише, про що я думаю на сьогодні, це створення інформативної групи у Viber для священників та монахинь, які прагнуть щось робити для молоді. Можливо, в цьому спілкуванні з'являться хороші душпастирські ідеї.
А мрією, що на даний момент є недосяжною, але однією з найбільж жаданих є молодіжний центр, де б окрім реколекцій та різних з’їздів молоді був би також «Дім», де молодь могла б приїхати до Ісуса трохи на довше. Не є це примха молодіжного душпастиря, щоб створити свою автономію. Є молоді люди, що цього потребують. Думаю подібні місця в інших дієцезіях також, будуть місцем де багато хто віднайде своє покликання.
Джерело: Комісія у справах душпастирства молоді РКЦ
Ольга Корольова: «Те, чим я займаюсь, приносить мені надзвичайне задоволення й окриляє» Інтерв’ю з Ольгою Корольовою – директоркою новоствореної Дієцезіальної школи сакральної музики при Інституті Богословських Наук у Городку. 
Кардинал Уелле: Церкві потрібні не честолюбці, а люди, які хочуть служити іншим
Отець Патрік Дебуа: «Бог не запитає тебе, що зробив Путін чи Макрон. Він запитає, що зробив ти»
Сестра Анна Заінчковська: «Католицька освіта у світі дуже цінується»
Інтерв'ю Єпископ Віталій Кривицький: «Наприкінці страшної події завжди приходить Бог-переможець» Розмова з єпископом Віталієм Кривицьким, ординарієм Київсько-Житомирським, про "здобутки" пандемії та понтифікат Папи Франциска, ставлення до гомосексуалістів та тих, хто виступає за аборти, католицьку школу в Києві та готовність до кінця світу. Розмова опублікована на сторінці «Релігійної правди». 
