Цей день в історії Католицької Церкви: Мартін Лютер спалив буллу Лева Х

Реакція Святого Престолу на 95 тез, які Мартін Лютер опублікував 31 жовтня 1517 року, була доволі швидка: 1519 року Лютера викликали на суд. Утім, поступово позиція Церкви пом’якшала, і Лютер прибув не до суду, а на Лейпцизький диспут. Свій виступ там він розпочав з вияву покори Понтифікові, проте згодом заперечив головну роль Папи в Церкві, вказавши, що таким головою може бути лише Ісус Христос. Він також навів приклад Східної Церкви, заявивши, що вона спокійно обходиться без Папи. Тоді учасник диспуту з католицького боку, богослов Йоан Екк порівняв Лютера з Яном Гусом – єретиком, спаленим 1415 року. Рознервувавшись, Лютер висловив думку, яка колись і спричинилася до спалення Гуса, – сумнів у приматі Петра.Після диспуту Папа Лев Х анафемував Лютера, що 1520 року було формалізовано буллою «Exsurge Domine». Булла містила 41 пункт. У ній Понтифік перерахував усі «отруйні помилки», які «ганьблять християнську релігію і шкодять істинній вірі». Папа також закликав віднині не мовчати і не терпіти цієї єресі й висловлював підтримку католицьким князям Німеччини щодо політики викорінення єресі на своїх землях.

10 грудня Мартін Лютер у присутності студентів публічно спалив буллу перед Ельстернськими ворітьми у Віттенберзі. Незважаючи на таку долю, «Exsurge Domine» має велике значення. По-перше, спалення булли стало критичною точкою, після якої й ітися не могло про примирення між Мартіном Лютером і Святим Престолом, а Реформація набрала нових обертів, таких швидких і масштабних, що сам Лютер втратив контроль над ситуацією. По-друге, оприлюднення булли стало вихідним пунктом Контрреформації – католицького церковно-політичного руху, метою якого було протидіяти Реформації й відновити позиції та престиж Католицької Церкви в Європі.