Роздуми до таємниць Розарію на День захисника України

Таємниця 1 – Воскресіння Христове

«Та ангел озвався і сказав жінкам: Не бійтеся! Бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розп’ятого. Немає Його тут, бо Він воскрес, як сказав. Ідіть, подивіться на місце, де Він лежав» (Мт 28, 5-6).

Якось, одного весняного ранку, вздовж морського берегу залунали урочисті слова святкового співу, сколихуючи й морську поверхню й чорні смуги на матроських тільниках: “Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав…” У повному дисонансі із зруйнованим світом, у самому осерді суцільної руїни… І море зрозуміло, підхопило, захвилювалося. Того ранку пострілів не було чути. І великі білі мартини крізь імлистий ранок урочисто понесли переможний мотив пасхального гімну понад морською поверхнею туди, де люблять і чекають… І туди, звідки лунають постріли та долітає голос смерті… Аби не забракло віри в перемогу добра. Бо ж Христос воскрес! Аби життя не завмерло, а продовжувало свою боротьбу. Аби сонце не боялося сходити над нашим морем, а наше море – мріяти, заглядаючи за власні обрії. Аби смугасте серце українського воїна не втомилося любити!!!…

Я знаю, бо бачив очі тих, хто власною вірою в нездоланну силу Добра, долають морок сумнівів і несправедливості, зневіри та байдужості.
Я бачив очі молодого воїна, який знає, що відступати не може, навіть якщо у великих українських містах давно весна і його однолітки вже відриваються по повній.

Я знаю, що Христос воскрес, бо бачив очі матерів, які втратили своїх молодих синів, але не втратили сили боротися за життя, відважно підтримуючи одна одну.

Я вірю, що в погляді того ветерана, який сьогодні терпеливо долає численні перешкоди, щоб відкрити власну справу, горить палке і щире бажання зробити кращою цілу Україну.

Я знаю, що Христос воскрес, бо кожного разу, коли заглядаю в очі свого народу, бачу впевнену і відповідальну готовність захищати Добро та боротися за Справедливість.

Я знаю, що Христос не міг не воскреснути, бо відчуваю життя, що нестримно несеться моїми жилами, долаючи кілометри та роки, вимагаючи від мене більшого, підштовхуючи робити світ кращим. Попри все! 

о. Андрій Зелінський, ТІ


Таємниця 2 – Вознесіння Ісуса

«Вивівши їх за місто до Витанії, Він підняв свої руки і поблагословив їх. І сталося, що коли благословляв їх, Він віддалився від них і почав підійматися на небо» (Лк 24, 50-51).

– Один крок, одна мить. Люди, зазвичай готуються, хвилюються, уявляють довгі трагічні сценарії. А насправді – один крок, одна мить.

– І ціле небо, і ціла вічність. Бо ж немає більшої любові за ту, коли хто життя своє за друзів кладе. Небо то – любов. Господь поклав свою руку на плече молодого воїна, і вони неквапно помандрували українським степом до неба. Сонце променем лоскотало море, а те хвилями змивало журбу зі зраненої війною землі. І зовсім тихо було навкруги, коли воскреслий Христос і його юний друг попрямували до неба. У світлий празник Вознесіння…

У Євангелії не існує критики військової служби. Ісус допомагає військовим, жодного разу не дорікаючи їм з приводу їхнього фаху, адже по своїй суті їхня діяльність є жертовною службою своєму народу. Це захист порядку, який уможливлює людське життя.

Український воїн захищає свій народ і свою країну…

Отець Андрій Зелінський, ТІ


Таємниця 3 – Зіслання Святого Духа

«Коли настав день П’ятдесятниці, всі вони були однодушно разом. Раптом з неба долинув шум, наче подув бурхливий вітер, і наповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явилися їм поділені язики, наче вогняні, й осіли на кожного з них. І всі вони наповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух велів їм промовляти» (Діян 2, 1-4).

Ми сьогодні молимось, неначе відгукнувшись на заклик Спасителя: «Чувайте і моліться зі мною!». Ці слова Спасителя сьогодні звучать з уст багатьох людей, які потребують в Україні нашої молитви, нашої чуйності, нашого співчуття.

«Чувайте і моліться зі мною!», – до нас сьогодні говорить український воїн, який змагається з смертельною борнею, щоб ми і наші діти жили в мирі!

«Чувайте і моліться зі мною!», – чути сьогодні з домів вдів і сиріт, які втратили своїх батьків, братів і синів.

«Чувайте і моліться зі мною!», – лине сьогодні з операційних залів і шпиталів військових, де лікуються наші поранені.

«Чувайте і моліться зі мною!», – лине сьогодні заклик із окупованого Криму і з Донбасу, які підпалив ворог своєю злобою і ненавистю.

У тому «Чувайте і моліться!» чути крик матері України, яка каже: «Діти, не спіть! Діти, не будьте байдужі, бо тільки Божа сила нас врятує!».

Ми сьогодні тут, бо почули цей голос і хочемо помолитися, щоби в Господа виблагати для нашого народу мир!»

Владика Богдан


Таємниця 4 – Пречиста Діва Марія взята до неба

«Він зглянувся на покору слугині своєї. Ось бо віднині блаженною зватимуть Мене всі покоління, бо вчинив Мені велике Сильний! І святе Ім’я Його» (Лк 1, 48-49).

Взяття Богородиці до Неба - день, коли Діва Марія завершила своє земне життя, а її тіло й душу Ісус Христос забрав на небо.

Мати та батько, які втратили сина, жінка, яка втратила коханого, як ніхто інший, зрозуміє біль і страждання інших, хто пережив або далі переживає таку трагедію.

Чорний день… Біль душевний заглушував фізичний. Видно, мало молилась, Бог не почув моїх молитов. Холодний весняний і безсонячний день забрав тебе в мене… Життя ніби йшло поряд, була десь в іншому вимірі, та добрі люди допомогли прийти в реальність. Треба жити і нести пам’ять про тебе, бо хто, крім мене? Люди скажуть – є діти. Але ти все бачиш і знаєш. Дуже гірко, але я нічого не можу змінити.
Священики говорять, що ви, воїни, поруч з Господом, бо віддали своє життя за інших. Я тішуся цим. Надіюсь, що тобі рани вже не болять. ТИ знаєш уже де вічність, бо ти там. Мрію, що зустрінусь з тобою, коли прийде мій час. Ти не загинув, ти віддав життя за всіх нас, за Батьківщину, за Україну! Люблю тебе, мій мужній воїне!

Х.


Таємниця 5 – Коронування Діви Марії на Царицю неба і землі

«І велика ознака з’явилася на небі: жінка, зодягнена в сонце, і місяць під її ногами, а на її голові – вінець із дванадцяти зірок» (Одкр 12, 1).

Ні спів пташок, ні сумні мелодії військового оркестру не змогли перемогти сльози матері. Це час, коли просто болить, коли немає слів. Важко.

Чуєш молитву матері: «Сину, ти загинув, але тут нічого не змінилось!!! Всі звикли, пристосувались, завтра забудуть, а подарунок тобі – це земля і хрест!»

ЗАХИСНИК УКРАЇНИ – той, для кого Україна значно більше, ніж пляма іншого кольору на карті світу: Вона журиться серцем його матері, усміхається устами його дружини, дивиться в майбуття очима його дітей. Для нього УКРАЇНА завжди жива і справжня: не міф, не ідеологія, не передвиборча кампанія, а жива і справжня – та, яку можна зранити і її болітиме, зрадити і шукати від цього дивідендів, забути і поїхати. Та, яка інколи вимагає багато, а інколи – усього…

Але він її не зранить, не зрадить і не забуде, бо Вона в його жилах, у його мріях і в кожній особистій перемозі, в окопі, на обрії та за ним.
Вона жива і має очі, а Він – її ЗАХИСНИК…

Господь Ісус каже нам сьогодні не відвертати очей від нашої долі. Як мати не може відвернути очей від своєї дитини і не може заснути, коли дитина хворіє і переживає агонію, а дитина не може спати, коли мати є поранена, так і ми, діти української землі, не можемо бути байдужими до того, що робиться в нас в Україні. І кожен з нас має в першу чергу молитися за мир: щоденно, увесь час.

Х.