Любов, що шанує свободу. Коментар до Євангелія

Читання святого Євангелія від Йоана (14, 15-16. 23б-26)

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Якщо любите Мене, ви будете зберігати Мої заповіді. І Я попрошу Отця, і дасть вам і ншого Утішителя, щоб з вами був навіки. Якщо хто любить Мене, той буде зберігати Моє слово; і Мій Отець любитиме його, і Ми прийдемо до нього, і зробимо собі оселю у нього. Хто ж не любить Мене, слів Моїх не зберігає. Слово, яке ви чуєте, є не Моє, але Того, хто послав Мене, – Отця. Це говорив Я вам, перебуваючи між вами. А Утішитель – Дух Святий, якого Отець пошле в Моє Ім’я, той вас навчить усього і пригадає вам усе, що Я вам сказав».

"Якщо любите Мене, ви будете зберігати Мої заповіді", – такими словами Ісус починає своє звернення до учнів. Чуємо слова, як не потребують ані пояснень, ані доказів: зв’язок, який існує між нами та Гсподом – це зв’язок любові. Християнство грунтується на любові. Це не якийсь особливий закон, що передбачав би певні приписи чистоти, чи практики, чи дотримання особливого харчування, чи нав’язував би сувору аскезу чи певні молитовні практики... Натомість ідеться про любов до особи – до Господа Ісуса. Якого любимо, тому що Він перший нас полюбив і віддав себе за нас, відкупив нас ціною власного життя. Тож наша любов – це відповідь на Його любов до нас. На ту любов, яку Він виливає на кожного, на любов безмежну, яку Він одержав від Отця і яку поширює на нас усіх. І вона відкриває нас на все людство.

Продовжує Ісус: "І Я попрошу Отця, і дасть вам іншого Утішителя, щоб з вами був навіки". Якщо ми любимо Христа – тоді ми згодні жити так, як Він, а це – те, чого Він прагне. І Він попросить Отця – як наш посередник, як Син – про особливий дар, про Утішителя. Грецький текст вживає слово "параклетос", що означає "адвокат заступник", "помічник", "той, кого покликано бути поблизу". Це той, хто стоїть поруч і підказує правильну відповідь, правильну поведінку, яка врятує від засудження і вкаже шлях до свободи. Помічник/Утішитель не нав’язує свою допомогу. Не бере на себе нашу відповідальність. Не вирішує за нас, не займається замість нас нашими справами – натомість заохочує і надихає, підказує правильний шлях, а ми є вільними щоб прийняти чи не прийняти те, до чого Він надихає. Любов Бога до нас шанує нашу свободу. Не шукає підкорення і не змушує, лише навчає і нагадує, дотикаючи серця, нашептуючи шлях істини і любові. І якщо слухаємо Його голос, Він запроваджує нас до глибинного зв’язку з Богом та перетворює кожного на Його оселю.

Питання

Чи я відкриваю своє серце на голос Духа Святого? чи дозволяю Йому мене провадити?

Що означає для мене дати оселю для Бога?

Ірина Кладій