Справжнє життя починається там, де його перетворюють в дар

Читання святого Євангелія від Йоана (12, 20-33)

Сталося того часу, що серед тих, які піднялись у Єрусалим поклонитися у свято, були деякі греки. Вони підійшли до Филипа, який був з Витсаїди Галілейської, і просили його, кажучи: «Пане, ми хочемо бачити Ісуса!» Филип іде і каже про це Андрієві, а Андрій з Филипом ідуть та й кажуть Ісусові. А Ісус сказав їм у відповідь: «Прийшла година, щоб Син Людський став прославленим. Воістину, воістину кажу вам: якщо зерно пшениці, впавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, – принесе багато плоду. Хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя. Якщо хто Мені служить, нехай іде слідом за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує Отець. Нині душа Моя стривожена. І що Я скажу? Отче, спаси Мене від цієї години?! Але ж задля цього Я і прийшов – на цю годину. Отче, прослав своє Ім’я!» Донісся тоді голос із неба: «І прославив Я, і знову прославлю!» А люди, які стояли й чули це, говорили: «То був грім». Інші казали: «То ангел до Нього заговорив». У відповідь Ісус сказав: «Не задля Мене був цей голос, але ради вас. Нині є суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть. І Я, якщо буду піднятий від землі, притягну всіх до себе!» Він говорив це, зазначаючи, якою смертю мав померти. 

Прилюдне служіння Ісуса – як розповідає євангеліст Йоан – досягає найвищої точки. Чутки про Ісуса ширяться - навіть прозеліти ("греки") шукають Його, аби на власні очі побачити Божого посланця. Кого вони сподівалися побачити? – Проповідника, про якого всі говорять? Чудотворця, якого всі шукають? Тріумфального й славетного Месію?.. Справді, Ісус, коли дізнається про те, що Його розшукують греки, починає говорити про славу: "Прийшла година, щоб Син Людський став прославленим". Але мова йде не про славу, як ми звикли про неї думати; слава, про яку говорить Ісус, не має нічого спільного з блиском та величчю – Ісус говорить про власну смерть на хресті. Бо вже наблизилася година, про яку Він згодом скаже: "задля цього Я і прийшов – на цю годину!"

Прославлення, за Божою логікою, – це не тріумф, а дар, жертва, віддання власного життя заради спасіння інших. Аби пояснити сенс прославлення Ісус вдається до образу зерна пшениці, яке вмирає: "Якщо зерно пшениці, впавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, – принесе багато плоду". Образ, який пояснює сенс страждань Христа, а також і сенс нашого існування. Ми схильні розважати над першою частиною образу – над смертю, проте часто забуваємо про другу. Натомість наголос стоїть саме там: на тому, щоб приносити плід, на трансформації – тяжкій – яка генерує нове життя. Не випадково в давньоєврейській мові основу "к-б-д", від якої походить слово "слава/прославлення", поєднано також із значеннями "бути сенсом, сутністю буття" та "бути важким". Вмирати, щоб приносити плід важко – означає бути змішаним із землею, стикатися з непорозумінням, бути відштовхнутим, відмовлятися від того, до чого ми звикли, чи від того, що робить наше існування розміреним та приємним. Проте "хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя", – застерігає Ісус учнів. Для того, щоб стати самими собою, маємо відкритися на Божу логіку: життя втрачає сенс, не розквітає, не може бути повним якщо не приносити його в дар. А логіку дару можна зрозуміти лише тоді, коли бачимо в нашому житті зерно вічного. Ісус, пояснюючи сенс власної смерті на хресті, закликає нас долучитися до цієї логіки дару самих себе. Бо справжнє життя починається там, де його перетворюють на дар.

Питання:

Ісус віддав своє життя заради мого спасіння. Як часто я над цим розважаю? Чи я вдячний Йому за цей дар?

Що означає для мене принести власне життя в дар?

Ірина Кладій

Зображення DeNews