Ісус сказав: «Не думайте, що Я прийшов відмінити Закон або Пророків. Я не прийшов відмінити, але сповнити. Запевняю вас: доки будуть існувати небо й земля, жодна йота, жодна риска із Закону не зникне, – все збудеться» (Мт 5, 17-18). Схоже, що всі заповіді Старого Завіту все ще діють. Але Ісус також сказав: «Закон і пророки були до Йоана. Відтоді благовіститься Боже Царство» (Лк 16, 16). Очевидно, що з приходом Ісуса змінилося щось фундаментальне.
Жертва любовіІсус доповнив закон і пророків, віддавши себе людям із любові, відповідно до плану Отця. Із того моменту, як Ісус був принесений у жертву на хресті, ми примирилися з Богом. Завдяки цьому від нас більше не вимагається спалювати підношення та приносити жертву, як це було за юдейськими законами. Відповідно до старого завіту (як це описано в перших книгах Старого Завіту), люди могли досягти тимчасового примирення з Богом, приносячи у жертву тварин. Але Ісус приніс жертву на всі часи. Те ж стосується і багатьох інших законів. Однак Десять Заповідей усе ще мають таку саму силу, як і тоді, коли Бог передав їх Мойсею.
Подвійна заповідь
Біблію слід читати в усій її цілісності. Новий Завіт дозволяє побачити Старий Завіт у новому світлі. Ісус підсумував Десять Заповідей, коли відповів на питання: «Яка заповідь є першою, або найважливішою з усіх?» Ісус відповів подвійною заповіддю: «Перша є: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог – єдиний Господь. І ще: Любитимеш Господа, Бога свого, всім серцем своїм, і всією своєю душею, і всім своїм розумом, і всією своєю силою. [Це перша заповідь]. [І друга, подібна до неї]: Любитимеш свого ближнього, як самого себе! Іншої, більшої заповіді від цих немає» (Мк 12, 29-31).
Ісус не сказав тут нічого нового з точки зору єврейського Писання, нашого Старого Завіту. Але іншого разу Ісус попросив своїх слухачів перевершити Старий Завіт: «Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого і ненавидь свого ворога. А Я кажу вам: Любіть ваших ворогів» (Мт 5, 43-44).
Останнє слово до Церкви
Любіть Бога та своїх ближніх – це суть буття християнином. Чинячи так, ми стоїмо не самі, а радше творимо певну спільноту віруючих, які намагаються любити одне одного і всіх інших. Така спільнота – це Церква, якою керує Святий Дух у своїй мудрості. Із цієї причини ми можемо довіряти судженням Церкви, що навчає нас, які заповіді Старого Завіту стосуються нас, а які – ні.
Як сумістити «зуб за зуб» із «підстав другу щоку»?
Чому Бог дозволив такому правилу, як «око за око, зуб за зуб» (Втор 19, 21), діяти в Старому Завіті, а потім Ісус сказав, що слід підставити ворогові другу щоку (Мт 5, 38-41)? Чому раніше Бог закликав до війни та знищення (Втор 7, 1-2)? Ми не маємо повної відповіді, але можна міркувати таким чином. Можна сказати, що шлях, яким Бог веде свій народ, розділений на етапи. При підготовці до приходу Христа Бог хотів, щоби євреї дистанціювалися від язичників, які поклонялися ідолам та поводилися аморально. Це пояснює суворі заповіді, направлені проти поклоніння ідолам, а також війни, які Ізраїль вів із язичниками. Закони, звичаї і традиції Старого Завіту були зумовлені необхідністю боротьби з надмірною гріховністю навколо.
Із приходом Христа ці суворі закони були повністю замінені найбільш важливим законом – любов’ю до Бога та до ближнього. Ця заповідь уже існувала в Старому Завіті (Лев 19, 18; Втор 6, 5), але Ісус зробив її найважливішим законом (Лк 10, 25-28). Навіть більше, суворі покарання Старого Завіту допомагають усвідомити, наскільки поганий гріх. Наприклад, покаранням за перелюб було забиття камінням на смерть. Коли жінку, що була винна в перелюбі, привели до Ісуса, він сказав людям, щоби перший камінь кинув той, хто без гріха (Йн 8, 7). І всі пішли геть, не побивши її камінням, а Ісус мовив до жінки: «Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши» (Йн 8, 11). Ісус приніс нам дещо зовсім нове: хоча гріх – це дуже погано, Ісус може пробачити нам, а отже, примирити нас із Богом. Отож ми повинні завжди читати Святе Письмо, пам’ятаючи про вчення Ісуса.
Отець Мішель Ремері, Твіти з Богом
Твоя молитва розкаже про тебе усе Буває так, що ми виростаємо, а наша молитва залишається такою, як у дитинстві. І це начебто добре, бо дітям належить Царство Небесне. Але якщо ми хочемо володіти іноземною мовою, то чи вистачить нам рівня A1? Що краще і глибше опануєш мову, то краще розумітимеш світ, який вона виражає. Так само і для того, щоби пізнати світ Бога, слід вчитись і все глибше пізнавати ту начебто людську, а все ж “іноземну” мову, якою Він говорить до нас.
Простори (не)перекладностей: пам’ять і зв’язок між поколіннями
Конкордати: інструмент діалогу і співпраці
Що відбувається у мозку, коли ми молимося?
Катехетика Що означає бути дорослим? У Європі віком повноліття вважають вісімнадцятиріччя. Із цього часу людина «набуває» громадянської дієздатності, від неї починають очікувати «дорослих учинків». Але що таке дорослість: просто віковий поріг чи набір певних атрибутів? Чи варто давати вісімнадцятилітній людині в руки зброю та довіряти виховання дітей? А якщо ні, то коли це можна робити і який стосунок до цього взагалі має вік? Нарешті, що означає фраза «так коли ж ти вже подорослішаєш»?Схожі новини
