Отець Боваті про дію молитви заступництва

Про це пише Vatican News.

Де збільшується гріх, там помножується Боже милосердя. Такою була головна думка чергової духовної науки, яку о. П’єтро Боваті, секретар Папської біблійної комісії, у четвер по обіді, 5 березня, 2020 р., виголосив перед учасникам цьогорічних реколекцій для Римської Курії та Папи Франциска, що відбуваються цими днями в реколекційному осередку «Дім Божественного Учителя» в містечку Аріччі.

Проповідник, у світлі старозавітньої книги Виходу, Євангелії від святого Матея та молитви Псалмів, окремо зупинився на темі заступництва, що є, свого роду, втручанням-допомогою, що робиться з любові до тих людей, які потребують прощення та примирення з Богом.

Отець-проповідник окремо закликав учасників роздумати над подіями, описаними у 32 розділі книги Виходу, де зазначається, що, насправді, можна усвідомити гріх лише під час молитви, тобто, на розмові обличчям-в-обличчя з Господом. Особа, яка в молитві вдивляється в Боже обличчя та прислухається до Його голосу, може усвідомити величину свого гріха, що є вчинком проти Бога та проти ближніх.

Молитва заступництва

Той, хто молиться, вдивляючись у Боже обличчя і прислухаючись до Його голосу, усвідомлює “потребу” самого Бога “милосердитись”. Лише вдивляючись у Господа, людина відчуває, що вона покликана любити грішника, на якого слід поглянути Божими очима.

Людина, яка молиться у такий спосіб, ототожнюється із грішником, приймаючи на себе його зло, за прикладом Ісуса Христа. Справжня молитва, що допомагає усвідомити всю величину гріха та нагальну потребу допомогти грішникові, спонукає до особливого виду молитви – молитви заступництва перед Богом за особу, що впала у гріх.

Біблійні тексти, що описують молитву заступництва, вказують на те, що така розмова з Господом спонукає молільника висловити Богу своє прохання, аби Він пробачив. Дуже часто наші молитви мають саме характер прохання. І хоча й Бог їх усіх знає, ще раніше, ніж ми їх Йому висловимо, молитва все одно є потрібною з огляду на нас самих: щоб ми усвідомювали, що потребуємо Його допомоги, Його любові.

Від гніву до милосердя

За словами о. П’єтро, заступництво вдивляється в Боже обличчя та є учасником переміни, переходу від гніву до милосердя, до ніжності, завдяки якому відбувається радикальна переміна у серці людини. Молитва заступництва виявляє прогресивну слухняність того, хто заступається, у прийнятті безмежної Божої доброти. Той, хто заступається в молитві за інших, приймає на себе ту Божу доброту і, таким чином, стає свідком та знаряддям Господнього милосердя. Заступництво, як наголосив отець-проповідник, дає змогу побачити Боже бажання спасти людину, аби у світі всі могли бути охоплені світлом Божого милосердя та отримати Його прощення.

Поділ милосердям

Той, хто заступається в молитві за інших, отримує від Бога дар милосердя, який, у свою чергу та у відповідний спосіб, передає грішникам: робить для них доступним цей безмежний дар. На переконання о. Боваті, той, хто має якусь відповідальність у Церкві, покликаний поводитись з іншими немов батько, зокрема, з тими, які є найуразливіші, найменші, найбільш потребуючі.

Як підкреслив далі проповідник, розповідь про шукання овечки, яка загубилась, пояснюється діалогом апостола Петра з Ісусом щодо того, скільки разів потрібно прощати братові, який провинився проти нас. Ісус вказує на відповідальність як того, хто провинився, так і того, кого ображено. Пошук брата, який загубився, повинен відбуватись власне у цьому дусі: спершу діалог, потім напоумлення, залучення свідків та, при потребі, усієї спільноти вірних. Отож, душпастирі є посередниками у здійснені Божого задуму «віднайдення людини» – примирення людини з Богом.