23 лютого – обов’язковий спомин святого Полікарпа Смирнського, єпископа й мученика

Побачивши в учні добре зерно, апостол поставив його, тридцятирічного, єпископом Смирни (нині Ізмір, Туреччина). Згодом Полікарп зустрів святого Ігнатія Антіохійського, який присвятив йому листа дорогою до Рима, де загинув мучеником. У цьому листі, як і в інших джерелах, Полікарпа возвеличено як доброго пастиря, непорушного у вірі й мужнього Христового воїна.

За правління Папи Анікета (155–166) смирнський єпископ прибув до Рима, аби розв’язати питання щодо дати святкування Пасхи, що свідчить про його поважність. Згоди тоді не дійшли, але зберегли єдність.

Згідно з історією Євсевія Кесарійського, Полікарп був єпископом 60 років. Уже в похилому віці, у часи гоніння християн за Марка Аврелія, його звинуватили в нехтуванні язичницьким культом і віддали на спалення. За переказами, вогонь кружляв навколо, не торкаючи тіла Полікарпа. Тоді його закололи мечем. Це сталося між 156 і 159 роками.

Єпископ Смирни залишив по собі листи, із яких збереглося лише послання до филип’ян – свідчення апостольської традиції. Залишився цінний історичний документ ІІ століття «Martyrium Policarpi» («Мучеництво Полікарпа»), який описує смерть святого.

Полікарп належить до Апостольських Отців; його учнем був Іриней Ліонський. Вшановують його й у східній, і в західній традиції.

Зображають святого в єпископських шатах із великими хрестами або як мученика. Атрибут – Євангеліє.

Захисник від дизентерії й вушного болю.

Упорядкувала Юлія Бойко