Свято Престолу святого Петра особливе тим, що не пов’язане з життям Ісуса Христа, Марії чи зі святими, але вірні святкували його вже від IV століття.
Ідеться про катедру (дослівно «крісло» – місце, з якого навчають), чи престол, апостола Петра, але не варто зосереджуватися на цьогосвітніх минущих речах – наприклад, збереженій у Ватикані реліквії крісла, на якому, імовірно, сидів Петро. Суть свята сягає біблійних подій, коли перед Ісусом апостол Петро визнав: «Ти – Христос, Бога живого син», – й отримав відповідь: «Ти – Петро… на цій скелі збудую Мою Церкву» (див. Мт 16, 16-18).У Євангеліях і посланнях автори не раз указують на першість Петра й довірену йому місію пасти ягнят (див. Йн 21, 15-17). Однак престол апостола Петра ґрунтується не на людському тілі та крові, а на Христі – наріжному камені, Якому належить всесвіт. Тому першість і влада, надані Петру, поширюються й на кожного, хто завдяки Божому провидінню стає наступником апостола, а ієрархічна будова – під керівництвом Апостольського Престолу – не може бути змінена, навіть за відсутності Папи (пор. ККП, кан. 335).
Завдання пасти Божих ягнят – це покликання прямувати до єдності вірних, знаком якої стає Римський Понтифік, й утверджуванні їх в істинній вірі. Для апостола Петра й наступників має значення не так увірена влада, як Христова молитва перед спасенними муками: «Ось сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю, та Я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів» (Лк 22, 31-32). Завдання удверджувати у вірі братів і навчати їх наступник Петра з катедри виконує до сьогодні, згідно з догматом, не помиляючись у питаннях віри та моралі.
У Христі сповнилася обітниця, що сам Бог пастиме Своїх овець і поставить над ними єдиного пастиря (див Єз 34, 15.23). Він, бувши на землі, зібрав учнів і не покинув Своєї Церкви, а надав Петру ключі Небесного Царства до дня Його другого пришестя.
Уклала Юлія Бойко