26 лютого Церква згадує святого Олександра Александрійського, єпископа

Вирізнявся доброю славою, тому після смерті александрійського єпископа Ахілли 313 року був обраний його наступником.

Александрія тоді належала до основних богословських центрів – саме тут, наприклад, отримав освіту Арій. Проте святий Олександр зауважив помилковість його його ідей. Дискусії й напоумлення не допомогли: Арій розвинув учення, у якому Сина ставив нижче за Отця, а Ісусове тіло вважав просто оболонкою для Логосу. Щоб зупинити хибне вчення, Олександр 320 року скликав синод. Проте Арій не зважав на засудження й надалі поширював свої ідеї, тож 325 року Церква зібралась на Перший Вселенський Собор у Нікеї. Святий Олександр, який активно боровся за чистоту віри, не зміг узяти участі в ньому, але скерував свого учня – святого Атанасія, який став наступним єпископом Александрії.

Святий Олександр виявився чудовим адміністратором. Збудував храм на честь святого Теонасія; піклувався про вділення таїнств монахам-пустельникам у Єгипті; аби запобігти поширенню єресі, писав листи до можновладців. Одним із перших в офіційному церковному документі – у загальному зверненні до єпископів – назвав Діву Марію Богородицею. Збереглося приблизно 70 листів Олександра, які сьогодні становлять історичну документальну цінність. Один із них звернений до Констянтина І Великого з проханням скликати Собор, що й сталося 325 року.

Помер Олександр Александрійський між 326 і 328 роками. Його вшановують у Католицькій, Православній, Сирійській і Коптській Церкві.

Зображають святого в єпископських шатах. У західній іконографії його атрибут – штихель у долонях.

Упорядкувала Юлія Бойко