Голос Папи – голос вопіющого в пустині

Про це пише Vatican News.

Під час недільної молитви «Ангел Господній» у неділю 13 березня, у дев’яту річницю свого обрання Єпископом Риму, Папа Франциск виголосив недвозначні слова про триваюче «варварство вбивства дітей, невинних людей», просячи зупинити «різанину» та припинити «неприйнятну збройну агресію» проти України. Папа також хотів нагадати, що ті, хто підтримує насильство, виправдовуючи його релігійними мотивами, «профанують ім’я» Бога, який є «лише Богом миру».

Під час молитви «Ангел Господній» у неділю, 20 лютого, ще перед тим, як почалося вторгнення російської армії, Папа Франциск зазначив: «Як же сумно, коли люди та народи, які пишаються тим, що вони християни, вважають інших ворогами і замишляють розпочати війну! Це дуже сумно». Він попросив присвятити Попільну середу, якою розпочинається Великий піст, постові та молитві за мир. Наступного дня після початку конфлікту, після перших бомбардувань України, Папа вирішив особисто піти до посольства Російської Федерації при Апостольському Престолі, щоб представити представникові Кремля всю свою стурбованість з приводу війни, просячи прямувати шляхом переговорів і пощадити цивільних. Під час молитви «Ангел Господній» у неділю, 6 березня, Франциск також хотів розчистити поле від лицемірства російського уряду, який вперто називає те, що тепер відбувається, «спеціальною військовою операцією», маскуючи за каламбурами її справжню і жорстоку реальність, реальність військової агресії.

Щоб конкретизувати свою особисту близькість до жертв і до мільйонів переміщених людей, які втікають від війни, Єпископ Риму відправив двох кардиналів, аби передати допомогу і підтримку біженцям і тим, хто їх великодушно приймає. Водночас, Державний Секретар П’єтро Паролін неодноразово висловлював готовність Святого Престолу всіма можливими способами допомогти будь-якій формі посередництва та просив Міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова припинити атаки та гарантувати справжні гуманітарні коридори. Ватиканська дипломатія постійно повторює, що ніколи не пізно розпочати справжні переговори, і ніколи не пізно для припинення вогню у війні, наслідки якої неможливо порахувати і яка може призвести до жахливої воєнної ескалації.

Останніми тижнями Папа Франциск став предметом певної критики з боку тих, хто сподівався, що у своїх публічних заявах він прямо згадає Володимира Путіна та Росію, так нібито слова очільника Вселенської Церкви мали би відповідати нормам випуску новин. Оскільки цього не сталося, голосові Папи не приділяли особливої уваги, оскільки його заклики не відповідали бажаному кліше «капелана» Заходу, готового заручитися Божою підтримкою і благословити війну в Його ім’я.

Є й такі, хто звинуватив Папу в «мовчанні» за те, що він не назвав прямо імені Путіна. Але вони забувають про те, що на початку війни Понтифіки ніколи не називали агресора на ім’я та прізвище, але не через боягузтво чи надмірну дипломатичність, а через те, щоб не закрити двері, щоб завжди залишати відкритою щілину для можливості зупинити зло та рятувати людські життя. Навіть святий Йоан Павло ІІ, який народився в такій багатостраждальній країні, як Польща, жертві нацизму та комунізму, під час війни в Косово в 1999 році жодного разу не згадав виконавців етнічної чистки, завжди тримаючи відкритим канал контакту з Сербією. Апостольський Престол вважав, що необхідно докласти зусиль, аби припинити масові вбивства албанського населення, хоча також висловлював жаль з приводу горя та ран, завданих масовими бомбардуваннями НАТО. Папа Войтила також не назвав імен західних глав держав, які у 2003 році вирішили вести війну проти Іраку на основі неправдивих новин про зброю масового знищення. В обох випадках він намагався зупинити напади, етнічні чистки та війни, він намагався сприяти відкриттю гуманітарних коридорів і докладав зусилля, аби пробувати всі можливі шляхи, щоб уникнути застосування зброї. Це не означає і ніколи не означало ставити агресорів і тих, на кого нападають, на один рівень.

Тому парадоксально, що ці сторінки нашої новітньої історії забуваються, і хтось намагається пояснити Єпископу Риму, які «правильні» слова він повинен використовувати, після того, як впродовж багатьох років не бралися до уваги його слова, які він насправді промовив незліченну кількість разів, застерігаючи від гонки ядерного переозброєння, від торгівлі зброєю, від війни та тероризму, від економіки, що відкидає і вбиває, від нищення творіння.

Голос Папи – це голос вопіющого в пустині. За дев’ять років свого понтифікату Папа Франциск неодноразово говорив про Третю світову війну, яка вже триває, навіть якщо «фрагментами». Багато разів він виступав проти торговців зброєю, проти гонки озброєнь і проти війни. Щоб знищити людство, зазначив цими днями італійський журналіст Мікеле Серра, «вистачає і навіть забагато п’ятдесяти атомних бомб. Але у світі атомних бомб не п’ятдесят. Їх п’ятнадцять тисяч». Війна «знищує», сказав Франциск у вересні 2014 року на військовому меморіальному цвинтарі в Редіпулії, з нагоди сторіччя початку Першої світової війни, «вона також руйнує найпрекрасніше, що Бог створив: людину. Війна руйнує все, навіть зв’язок між братами. Війна – божевільна, план її розвитку – це руйнування, вона хоче розвиватися через руйнування!». У цьому пророцтві, яке часто не чують великі, але до яких прислухається багато людей у всьому світі, Папа Франциск прямує слідами своїх попередників минулого століття, яким, як і йому, доводилося мати справу зі світовими війнами, з війнами в різних регіонах планети, з насильством і тероризмом.

Тож що може зробити Папа тепер, коли стріляють і вбивають? «Можливо, нічого іншого, як молитися до Господа, – написав недавно журналіст Джанні Валенте, – благаючи про чудо, зменшився біль бідних і зупинилося кровопролиття. Але якщо він зможе/зміг би щось зробити на політико-дипломатичному рівні, то це стане/стало би можливим саме тому, що російські лідери знають, що він не є посередником, що представляє одну із сторін, не є замаскованим агентом Заходу, з яким вони вступили в апокаліптичну сутичку».

Для Наступника святого Петра не є проблемою дати зрозуміти, «на чиєму він боці», тому що Христовий Намісник, як і його Господь, завжди перебуває на боці невинних, які страждають так само як Ісус страждав на хресті. Кожне його слово, кожна спроба спрямовані на те, щоб рятувати життя людей, не піддаватися логіці зла, поборювати зло добром. У серці Європи, у цій брудній війні, яку ми відчуваємо так близько, а також на периферіях світу, де останніми роками велися і ведуться забуті війни з їхнім щоденним скорботним підрахунком загиблих, поранених, переселенців, дуже схожим на те, що зараз відбувається в Україні.