П’ятдесят років тому на периферіях вічного міста двадцятирічний юнак Андреа Рікарді започаткував ініціативу, яка за півстоліття поширилась по всьому світу, несучи розраду найостаннішим. Ліцеїст почав збирати групу однолітків, щоби слухати і втілювати в життя Євангеліє виконанням заповіді любові. Прикладом для наслідування молодим людям стали християнська громада, описана в Діяннях апостолів, та досвід св. Франциска з Ассізі. Першим служінням Спільноти стала так звана «Школа для всіх», яка проводила заняття для бідних дітей з римських передмість, де було також багато мігрантів. 1973 року група почала збиратися на вечірню молитву в храмі святого Егідія в римському районі Трастевере й від цього храму отримала свою назву.
Про це повідомляє Радіо Ватикану.Сьогодні Спільнота святого Егідія – це міжнародний рух понад 60 тисяч учасників і учасниць на всіх континентах світу. Спільнота святого Егідія проводить активну соціальну роботу, допомагаючи знедоленим: бездомним, похилим віком, дітям, неповносправним, ВІЛ-інфікованим, ув'язненим і мігрантам. Боротьба за скасування смертної кари та різноманітні заходи на користь миру, зокрема, підтримка міжрелігійного діалогу в «дусі Ассізі». З 1991 року Друзі Спільноти святого Егідія розпочали харитативне служіння в Україні.
Із цієї нагоди наш колега з «Новин Ватикану» Алессандро ді Буссоло зробив інтерв’ю з професором Андреа Ріккарді. Він розпочав розмову зі згадки про те, що 50 років тому група ентузіастів згуртувалася навколо мрії змінити світ. «А чого сьогодні бажають 60 тисяч членів Спільноти святого Егідія?».
«Сьогодні, – відповів засновник, – змінилася панорама: із місцевої до глобальної, а глобальна панорама вселяє великий страх: тероризм, міграція… Спільнота святого Егідія наголошує, що сьогодні непотрібно боятися і зводити стіни. Що можемо щось зробити для інших, що існує можливість зробити цей світ кращим, а віра, яка зростає в слуханні Божого слова, стає закваскою надії».
Журналіст зауважив, що Папа Франциск, який знайомий зі Спільнотою ще з часів свого служіння в Буенос-Айересі, назвав її Спільнотою трьох «P»: молитви (preghiera), бідних (poveri) і миру (pace). «Чи молитва, від базиліки Санта-Марія-ін-Трастевере й до “духа Ассізі”, завжди залишається серцем Спільноти?» – запитав він.
«Так, бо Спільнота виростала, слухаючи Боже слово, і це залишається її серцем, бо в іншому випадку християнство було би ідеологією чи моралізаторством. Боже слово, натомість, є світильником, що освітлює наші кроки, щоб відчитувати в історії знаки часу», – відповів Андреа Ріккарді.
Далі кореспондент зазначив, що 1968 року зусилля ініціаторів Спільноти об’єдналися для надання допомоги бідним дітям, що не мали змоги відвідувати школу; 2018 року Спільнота створила «гуманітарні» коридори для біженців. «Ключовим словом завжди залишається дружба: між старими і “новими” громадянами, між поколіннями?» – прозвучало запитання, на що засновник Спільноти зауважив:
«Потрібно спілкуватися з бідними, необхідно інтегрувати бідних у громаду – не лише підтримувати, а й інтегрувати. Отож, дружба, діалог – це перший крок до інтеграції», – сказав Андреа Ріккарді, та в контексті півсторічної діяльності підкреслив, що це вдається робити завдяки «праці багатьох людей, які жертвують вільним часом для того, щоб латати розідране полотно нашого світу й наших міст». «Це мала щодення праця, але врешті-решт, це є мир», – підсумував він.
За темою:
Спільнота святого Егідія зібрала на святкові обіди понад 200 тисяч нужденних
«Порятунок одної людини – це вже порятунок цілого світу»: Всесвітній день убогих у Києві
1 вересня - спомин святого Егідія
Схожі новини
