Слова істини, освітлені полум’ям смолоскипа. З нагоди 800-річчя від дня смерті святого Домініка

Історія перша. Пес із палаючим смолоскипом

На фасаді будівель, що колись були частиною домініканського комплексу у Львові, можна віднайти цікаве й дуже характерне символічне зображення – пса, який лежить на книзі, тримаючи у пащі палаючий смолоскип, і це все – перед земною кулею. Значення смислів даного зображення можна трактувати у контексті домініканців загалом: представники цього ордену (щодо них використовується гра слів dominicanes / domini canes, тобто пси Божі) активно займалися проповідницькими практиками, інформаційно-просвітницькою діяльністю і тому формуванням ідейного простору.

Однак, згадане зображення можна також трактувати і в контексті персони святого Домініка. Так, ще коли хлопчика виношувала його матір Хуана, їй наснився сон наче вона народила собаку, який побіг світом, запалюючи той вогнем зі смолоскипа. Таким чином, можна говорити, що святий Домінік запалив світ проповіддю Слова Божого. Й дуже знаково, що в такому теж є наслідування Ісуса Христа, адже і він також багато мандрував, проголошуючи Царство Боже.

    
Історія друга. Орден Проповідників

Уже будучи священнослужителем, Домінік де Гусман супроводжував єпископа містечка Осма – Дієго де Асеведо в часі дипломатичної місії. Ціллю останньої було посватати для кастильського короля принцесу Данії. Саме тоді перед очима релігійного діяча чи не вперше відкрилися горизонти та глибини людських відносин не тільки рідного міста, а і світу. Тоді ж він познайомився із єрессю та її численними проявами. Відтак, прийняв рішення це змінити. Святий Домінік створив Орден Проповідників (Ordo Fratrum Praedicatorum), які були покликані не просто пояснювати Святе Письмо, але й розбирати перед вірними помилки різних мислителів. Проповідь стала обов’язком кожного члена ордена. Останнє виглядало як революція у чернечому житті. Молитва перестала бути єдиною “зброєю” представників чорного духовенства.

Мережа домініканських осередків досить швидко ширилась теренами Європи. Уже на початку 30-х років ХІІІ століття брати-проповідники прибули на терени сучасної України, а до Львова прийшли, як вважається, вже у період правління князя Лева. Кінцем XIV століття датуються перші згадки про костел Божого Тіла домініканців у Львові – попередник сучасного домініканського костелу, на тому ж місці. Таким чином, другий з них постав наприкінці XVIII століття, а перший зводили ще у готичному стилі. Зрештою, окрім костелу домініканців у центрі Львова, до цього ордену належали й інші сакральні об’єкти в межах міста. Зокрема, костел Марії Магдалини і, як вважається, колишній костел Йоана Хрестителя. Варто сказати і про те, що Львів був столицею і центром Руської провінції домініканців.  


Історія третя. Laudare, benedicere, praedicare

Гаслом ордену і мотто діяльності даної спільноти стали слова, написані на гербі братів-проповідників: “Прославляти, благословити, проповідувати” (“Laudare, benedicere, praedicare”). Таким чином, основні напрямки діяльності даної чернечої спільноти: проповідування Слова Божого, місіонерська діяльність, боротьба з єрессю. У кожній з перерахованих галузей домініканці відзначалися успіхами. Відтак у 1227 році їм навіть було надане право повсюдної проповіді та сповіді вірних. Останнє мало наступний надзвичайно цікавий та незвичний вимір: домініканців часто були проповідниками та сповідниками при дворах знатних правителів чи урядовців, при королях. Ще декількома роками пізніше саме їм доручили провадити й інквізиційну діяльність, тобто розслідування, викриття та покарання єретиків.

Домініканці вважалися орденом освіченим, який інтелектуальному розвитку та ерудиції надає великого значення. Як наслідок, ченці-домініканці асоціювалися із провідними університетськими центрами, а спадщина ордену жила і продовжувалась у діяльності таких діячів як Альберт Великий, Тома Аквінський, Катерина Сієнська, Фра Анджеліко і ін.  


Історія четверта. Лев, домініканці та ікона

Вважається, що брати-проповідники прийшли до Львова ще в період правління князя Лева, на честь якого було названо наше місце. Цей правитель, у відповідності до традиції, навіть пішов на зустріч своїй дружині, угорській принцесі Констанції, та дозволив заснувати обитель домініканців. До сьогодні тривають дискусії, про яку саме локацію йде мова. Канонічна версія – костел Йоана Хрестителя княжого часу. Щоправда є і інші варіанти та гіпотези. Домініканці тоді прийшли до міста задля опіки над даною святинею.  

Повертаючись до персони князя Лева, він нібито подарував братам-проповідникам чудотворний образ Домініканської Божої Матері, який, начебто, був привезений його нащадками із Візантії. 1 липня 1751 року у Львові відбулися урочистості з нагоди коронування цієї ікони. Щоправда, після Другої світової війни домініканці ввезли цей образ до Ґданська. Сьогодні він знаходиться у місцевому костелі святого Петра.   


Історія п’ята. Білий хабіт, чорний плащ

Святий Домінік помер у 1221 році, тобто 800 років тому, у віці 51 року. Виснажений непростим життям і жертовною працею, він вписав своє ім’я не тільки до процесу розвитку християнської релігії, але й до історії людської цивілізації. Цього діяча, звично, зображають у білому хабіті і в чорному плащі, з шестипроменевою зіркою, яка, за переданням, сіяла на чолі новонародженого хлопчика. Також лілія – символ чистоти, книга, пес і розарій.

У 1234 році Папа Григорій ІХ канонізував святого Домініка. Власне, 6 серпня – це День річниці смерті святого, а  8 серпня – його спомин. Святий Домінік вважається патроном несправедливо оскаржених, вагітних, покровителем науковців, зокрема, астрономів. Заснований ним орден братів-проповідників сьогодні називають на його честь – домініканцями.


Історія шоста. Святий Домінік, закулісся

Процес канонізації святого Домініка включав свідчення дев’яти осіб, які знали його особисто. Їхні розповіді пізніше доповнили іншими даними. Й з усього опрацьованого випливає, що він був веселої і товариської вдачі, але завжди довго, пристрасно і гаряче молився. При цьому, часто навіть цілу ніч, що супроводжувалося викриками й плачами. Щодо останнього, сучасники святого згадують про дуже вразливу натуру діяча. Це неодноразово проявлялося і під час літургії, і в часі проповідей.

Під час подорожей святий Домінік практикував тісне спілкування зі своїми сподвижниками про Бога або ж любив проговорювати тексти релігійних гімнів, наспівувати їх. Він був переконаний, що ченцям варто ревно вивчати Слово Боже: схиляв до цього послідовників, а також сам завжди мав при собі Євангеліє від Матея чи Послання св. Павла.


Історія сьома. Домініканці в Україні сьогодні

На сьогодні Вікаріат домініканців в Україні складається з одного конвенту і п’яти чернечих домів: мова про Київ, Львів, Чортків, Фастів, Хмельницький та Харків. Адміністративним центром є київський конвент Пресвятої Діви Марії. При ньому знаходиться Інститут релігійних наук і видавництво. 

Євген Гулюк

Джерело: Духовна велич Львова