Ісус показує приклад милосердя – вільної доброчинності

Дорогі браття і сестри, в уривку Євангелія від Луки 7, 11-16 Ісус показує приклад МИЛОСЕРДЯ. Робити добро вільно, без примусу чи обов’язку, навіть не чекаючи прохання зі боку потребуючого. Чи є місце для милосердя у нашому житті?

У сучасному суспільстві при такій зайнятості люди часто повторюють: “у мене стільки клопотів, що навіть немає часу для себе, не то що іншим допомагати.” Так виходить, що людство створило такі умови життя, що немає місця милосердю. Що ж тоді займає місце, де мало би бути милосердя? Байдужість? Закритість у своїй заклопотаності? Милосердя – це вільний вияв доброти.

Ісус не був зобов’язаний підійти до жінки, ніхто не просив його і не наполягав на цьому. Він не перейшов на другий бік вулиці, не обернув голову свою в іншу сторону, не відвернув увагу своїх учнів.

Милосердя змінює особисті плани людини, дає силу зустрітися із труднощами іншого і зробити речі неможливі можливими.

Милосердя – це ліки від байдужості.

Милосердя має велику оздоровчу силу не тільки для людини, яка потребує допомоги, але і для тих, виявляє любов. Творячи милосердя серце людини стає все більш милосердним. Милосердна людина – це відкрита до інших людей, котра може побачити ближнього свого у скруті і скрушеним серцем наблизитись до нього.

Натомість той, хто уникає милосердя, а лише робить добро вимушено, через різні зобов’язання, через настирливість інших – для нього це просто зовнішній вияв доброти. Такі вчинки не сокрушають людину, не перемінюють її, бо то такі “добрі вчинки” не залишають відбиток милосердя на серці.

Щоб чинити діла милосердя потрібно мати віру. Можна виконувати справу добре, виконати добре свої обов’язки, але щоб творити діла милосердя, потрібно бути віруючою людиною. Бо в милосерді немає матеріальної вигоди, навпаки, часто – це збиткове діло. Нагорода за милосердя є безумовно духовна. Тому бути віруючою людиною – це основна умова для милосердної людини.

Віра дасть силу залишити своє життя і зустрітися із потребуючою людиною.

Віра дозволить побачити, у який же самий спосіб можна буде допомогти людині, підтримати її і вплинути на ситуацію, щоб стались зміни.

Це сталось колись давно із вдовою із Наїну – вона відчула на собі милосердя, бо Ісус виявив милосердя до неї.

Чи станеться щось подібного тепер у цьому заклопотаному світі?

Чи зможемо МИ наслідувати приклад Ісуса?

Це станеться тоді, коли ми будемо вільні залишити своїх друзів, компанію, щоб звернути увагу на потребуючу людину.

Це станеться тоді, коли ми відірвемо свій погляд від екрану телевізора, від перегляду новин на телефоні, від слухання музики плеєра і просто поглянемо на тих, хто поруч нас і усміхнемось.

Це станеться тоді, коли ми почнемо допомагати людям, ще перед тим, як вони попросять і почуємо: «А як ти знав, що мені це буде приємно, що я цього потребував?»

Бог милосердний і Він відає серце людини.

Якщо ми станемо подібними до Нього, станемо милосердними і нам також відкриються думки багатьох сердець?

Джерело - Молитовник Божого Милосердя