У навечір’я урочистості святих апостолів Петра і Павла, 28 червня 2018 року, Папа Франциск очолив консисторію, під час якої ввів у сан 14 нових кардиналів.
Про це повідомляють Новини з Ватикану.Вселенський вимір Церкви
Урочиста подія в базиліці святого Петра справді стала вираженням «вселенського виміру Церкви», про який Його Святість говорив, проголошуючи в неділю П’ятдесятниці імена майбутніх кардиналів. Адже кардинальські відзнаки отримали ієрархи з усіх частин світу, від Японії до Мадагаскару, від Перу до Пакистану. Серед нових достойників – халдейський патріарх з Іраку, працівники Римської Курії, очільники місцевих Церков із різних куточків світу, двоє єпископів-емеритів і заслужений богослов.
Консисторія розпочалася з молитви Папи перед гробом святого Петра під престолом базиліки. Далі кардинал-номінант Блаженніший Луїс Рафаїл, Патріарх Вавилонський, звернувся до Папи Франциска з подячним словом від імені майбутніх кардиналів. Після читання з Євангелія від святого Марка, де йшлося про подорож Ісуса з учнями до Єрусалима, під час якої вони посперечалися про першість між собою, Його Святість виголосив проповідь.
Вияв таємниць сердець
«Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними», – пише святий Марко. Ці слова допомагають нам побачити, як Господь «дбає про Свій люд за посередництвом незрівнянної педагогіки»: Він не занедбує того, щоб «іти перед ними».
Дорога до Єрусалима – це час важливих виборів, і всі ми знаємо, що вирішальні події життя «спонукають серце промовляти й виявляють наміри й тривоги», які є в ньому. У контексті третього й найсуворішого звіщення про Страсті євангеліст не боїться відкрити «таємниці сердець учнів», вказуючи також, що вони шукають першості, заздрять, інтригують. Усе це «не лише виснажує та псує зсередини стосунки між ними», а й уводить у «даремні й маловартісні дебати».
Не так нехай буде між вами
«Ісус же не зупиняється на цьому та прямує далі. Він випереджає їх та з натиском каже: “Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою”. Так Господь намагається наново зосередити погляд і серця Своїх учнів, не дозволяючи, щоб безплідні та сконцентровані на собі дискусії точилися в лоні спільноти. Чого вартує здобути цілий світ, але зіпсуватися зсередини? Чого вартує здобути цілий світ, якщо всі будуть опановані задушливими інтригами, які висушують і роблять безплідним серце й місію?» – запитав Папа. Він додав, що в ситуації з апостолами вже можна розгледіти майбутні «палацові інтриги» в церковних куріях.
Однак Господь каже: «Не так нехай буде між вами». Це запрошення й виклик відновити свої найкращі риси, «не піддавшись знищенню чи полоненню з боку світської логіки». Цими словами Господь «рятує спільноту від надмірного зосередження на собі», переводячи її погляд і серце на те, що вартісне – на місію.
Реформа в місіонерському ключі
Ісус учить нас, що «навернення, перетворення серця та реформа Церкви» завжди відбуваються в «місіонерському ключі», бо вимагають дбати не лише про власні інтереси, а й про благо інших. Адже навернення – не мета, але шлях до зростання у вірності та готовності прийняти місію.
«Коли ми забуваємо про місію, коли втрачаємо з-перед очей конкретні обличчя ближніх, наше життя замикається в пошуку власних інтересів. І тоді починає зростати почуття кривди, смуток і відраза. Крок за кроком зменшується простір для інших, для церковної спільноти, для бідних, для того, щоб слухати Господа. Так втрачається радість, а серце кам’яніє».
Авторитет зростає через сприяння ближньому
Ісус наказує Своїм: «Не так воно хай буде між вами […] хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх». За словами Папи, це блаженство й величальна пісня, «яку ми покликані щодня співати». Господь заохочує нас не забувати, що «авторитет у Церкві зростає зі здатністю сприяти гідності іншого, намазувати іншого єлеєм, щоб лікувати його рани та часто поранену надію».
«Дорогі брати кардинали! Коли прямуємо до Єрусалима, Господь іде перед нами, щоб іще раз нагадати, що єдина справжня влада починається з того, щоб припасти до стіп інших із метою служити Христові. Влада, яка випливає з постійної пам’яті про те, що Ісус, перш ніж схилити голову на хресті, не побоявся схилитися перед учнями та вмити їм ноги. Це найвища почесть, яку можемо отримати, найвища гідність, що може бути нам надана: служити Христові, присутньому у вірному Божому людові, в голодному, забутому, ув’язненому, хворому, наркозалежному, покинутому, в конкретних людях із їхніми історіями та сподіваннями, очікуваннями й розчаруваннями, стражданнями й ранами, – сказав Папа. – Ніхто з нас не повинен почуватися “вищим” від когось. Ніхто з нас не повинен дивитися на інших згори. Ми можемо так дивитися на людину, справді можемо, лише тоді, коли допомагаємо їй підвестися».
Свої роздуми Його Святість завершив уривком з заповіту святого Йоана ХХІІІ.
Обряд введення в сан нових кардиналів
Після короткої паузи для призадуми Папа прочитав формулу проголошення нових кардиналів, у якій вказано, зокрема, що червоний колір їхнього вбрання означає, що вони покликані бути відважними свідками Христа та Його Євангелія в Римі й у найдальших куточках світу. Він також символізує готовність кардиналів пролити свою кров за віру, адже це колір мучеників, і свідчити віру власним життям. Потім Його Святість оголосив імена нових кардиналів та їхні призначення в сан кардинала-єпископа, кардинала-пресвітера чи кардинала-диякона.
Проказавши Символ віри, нові кардинали склали визнання віри, вірності й послуху Римському Понтифікові. Далі, починаючи від Блаженнішого Луїса Рафаїла, Папа наклав на голову кожного із кардиналів червоні головні убори ір особливої форми й надягнув їм на пальці кардинальські персні – знак гідності та символ єдності з Папою і Вселенською Церквою. З рук Його Святості всі вони, крім Халдейського Патріарха, який зберігає титул свого осідку, отримали також булли про надання титулу однієї з римських парафій або діяконій на знак участі в пастирському піклуванні Єпископа Рима у Вічному Місті.
На закінчення нові кардинали обмінялись братерськими поцілунками з Папюю та всіма присутніми кардиналами.
