Усі ми зазнаємо страждань у певний момент свого життя. Але Бог не хоче, щоби ми страждали. Важливо усвідомлювати, що страждання – це не якесь особисте покарання. Страждання прийшло у світ, коли Адам і Єва згрішили. Тепер, коли страждання стало частиною життя, воно неминуче. Аби спасти нас від перемоги зла, Ісус обрав постраждати за всіх людей та померти на хресті. Він зробив це з любові.
Отже, Бог не усунув страждання з цього світу, а взяв його на себе, учинивши його способом нашого відкуплення. Ісус наперед знав, що Його відкинуть та вб’ють (Мт 16, 31; Мк 8, 31). Він прийняв страждання як частину своєї місії на землі. Через свої страждання та смерть Він відкрив нам шлях до вічного життя на Небесах. Навіть у найстрашнішому стражданні ми можемо очікувати на інше життя, – життя без страждань на Небесах! Поєднавши свої страждання зі стражданнями Ісуса, ми можемо долучитися до Його спасенної місії.
Розуміння страждань
Ісус страждав і помер на хресті з любові. Розмірковуючи над Його жертвою, ми можемо набути глибшого розуміння наших власних страждань. За словами папи Бенедикта XVI: «Саме таким чином Він надав сенс нашому терпінню, – сенс, що його багато чоловіків і жінок відтоді в кожній епосі зрозуміли та прийняли, досвідчуючи глибокий спокій також і в гіркоті важких фізичних та моральних випробувань» («Ангел Господній», 1 лютого 2009 р.). Таким чином, хоча страждання завжди в кінцевому підсумку спричинене злом, воно все-таки може стати способом наблизитися до Бога. Отже, з чогось поганого може вийти щось хороше. Ми повинні намагатися уникати болю і страждання, а надто для інших. Але навіть так завжди буде залишатися ще багато страждань. Ми можемо пожертвувати (присвятити) наші страждання Богу зі словами святого Павла: «Тепер я радію в моїх стражданнях за вас і доповнюю недостатність Христових страждань у моєму тілі задля Його тіла, яким є Церква» (Кол 1, 24). Так наші власні страждання можуть набути сенс разом зі стражданнями Ісуса на хресті. На щастя, Бог пообіцяв, що ми не зазнаємо випробувань понад наші сили, і що Він зміцнить нас (1 Кор 10, 13). Саме тому святий Павло каже: «Усе можу в Тому, Хто мене зміцнює» (Флп 4, 13).
Просити про страждання?
Ти навіть можеш піти трохи далі, попросивши Бога послати тобі страждання, оскільки хочеш пожертвувати його за своє спасіння та спасіння інших людей. Це хороша молитва, оскільки Бог дає нам лише те, що для нас добре. Традиції посту, утримування та інші форми самозречення також можна розглядати в цьому світлі. Слід бути дуже обережними стосовно практики деяких християн, які навмисно завдають собі фізичної шкоди для того, щоби розділити з Ісусом Його страждання. Хоча так робили деякі святі, ми можемо стверджувати, що у світі й без того багато страждань. Свята Тереза з Лізьє надавала перевагу упокоренню себе, чинячи діла милосердя, над виконанням фізичної покути. Небезпека прагнення фізичних страждань полягає в тому, що ми можемо почати пишатися своєю здатністю їх витримувати. А це саме той гріх, заради спокутування якого Ісусові довелося померти на хресті!
Надія
Страждання є випробуванням – іноді дуже важким, – якого ми зазнаємо в певний період (Salvifici Doloris, 23). Та оскільки Ісус воскрес із мертвих, стражданню і смерті не належить останнє слово; тому перед лицем наших страждань і смерті ми можемо очікувати на своє воскресіння. Ми можемо розраховувати на нього, особливо, якщо жертвуємо свої страждання Богові. Ми сподіваємося на радість вічного життя не тому, що заслуговуємо на нього своїми власними чеснотами, а завдяки заслугам Ісуса. Святий Павло сказав: «Тому краще радо буду хвалитися своїми немочами, щоб оселилася в мені сила Христа» (2 Кор 12, 9).
Хто така свята Тереза з Лізьє?
Молода французька монахиня Тереза з Лізьє (†1897) багато страждала за своє недовге життя. У віці 23 років вона захворіла на туберкульоз. Ця хвороба повільно руйнує легені, і в ті часи ліків від неї не було. Однак Тереза на якийсь час забувала про свій біль та дошукувалася сенсу своїх страждань. Вона знайшла цей сенс в Ісусовому хресті. Це дало їй змогу страждати разом із Ним задля відкуплення всього світу. Про своє страждання разом із Христом вона написала таке: «Щоби страждати у мирі, достатньо бажати всього, чого бажав Ісус». Тереза померла у віці 24 років. День її спомину – 1 жовтня.
О. Мішель Ремері, Твіти з Богом
Зображення zommersteinhof
Отже, Бог не усунув страждання з цього світу, а взяв його на себе, учинивши його способом нашого відкуплення. Ісус наперед знав, що Його відкинуть та вб’ють (Мт 16, 31; Мк 8, 31). Він прийняв страждання як частину своєї місії на землі. Через свої страждання та смерть Він відкрив нам шлях до вічного життя на Небесах. Навіть у найстрашнішому стражданні ми можемо очікувати на інше життя, – життя без страждань на Небесах! Поєднавши свої страждання зі стражданнями Ісуса, ми можемо долучитися до Його спасенної місії.
Розуміння страждань
Ісус страждав і помер на хресті з любові. Розмірковуючи над Його жертвою, ми можемо набути глибшого розуміння наших власних страждань. За словами папи Бенедикта XVI: «Саме таким чином Він надав сенс нашому терпінню, – сенс, що його багато чоловіків і жінок відтоді в кожній епосі зрозуміли та прийняли, досвідчуючи глибокий спокій також і в гіркоті важких фізичних та моральних випробувань» («Ангел Господній», 1 лютого 2009 р.). Таким чином, хоча страждання завжди в кінцевому підсумку спричинене злом, воно все-таки може стати способом наблизитися до Бога. Отже, з чогось поганого може вийти щось хороше. Ми повинні намагатися уникати болю і страждання, а надто для інших. Але навіть так завжди буде залишатися ще багато страждань. Ми можемо пожертвувати (присвятити) наші страждання Богу зі словами святого Павла: «Тепер я радію в моїх стражданнях за вас і доповнюю недостатність Христових страждань у моєму тілі задля Його тіла, яким є Церква» (Кол 1, 24). Так наші власні страждання можуть набути сенс разом зі стражданнями Ісуса на хресті. На щастя, Бог пообіцяв, що ми не зазнаємо випробувань понад наші сили, і що Він зміцнить нас (1 Кор 10, 13). Саме тому святий Павло каже: «Усе можу в Тому, Хто мене зміцнює» (Флп 4, 13).
Просити про страждання?
Ти навіть можеш піти трохи далі, попросивши Бога послати тобі страждання, оскільки хочеш пожертвувати його за своє спасіння та спасіння інших людей. Це хороша молитва, оскільки Бог дає нам лише те, що для нас добре. Традиції посту, утримування та інші форми самозречення також можна розглядати в цьому світлі. Слід бути дуже обережними стосовно практики деяких християн, які навмисно завдають собі фізичної шкоди для того, щоби розділити з Ісусом Його страждання. Хоча так робили деякі святі, ми можемо стверджувати, що у світі й без того багато страждань. Свята Тереза з Лізьє надавала перевагу упокоренню себе, чинячи діла милосердя, над виконанням фізичної покути. Небезпека прагнення фізичних страждань полягає в тому, що ми можемо почати пишатися своєю здатністю їх витримувати. А це саме той гріх, заради спокутування якого Ісусові довелося померти на хресті!
Надія
Страждання є випробуванням – іноді дуже важким, – якого ми зазнаємо в певний період (Salvifici Doloris, 23). Та оскільки Ісус воскрес із мертвих, стражданню і смерті не належить останнє слово; тому перед лицем наших страждань і смерті ми можемо очікувати на своє воскресіння. Ми можемо розраховувати на нього, особливо, якщо жертвуємо свої страждання Богові. Ми сподіваємося на радість вічного життя не тому, що заслуговуємо на нього своїми власними чеснотами, а завдяки заслугам Ісуса. Святий Павло сказав: «Тому краще радо буду хвалитися своїми немочами, щоб оселилася в мені сила Христа» (2 Кор 12, 9).
Хто така свята Тереза з Лізьє?
Молода французька монахиня Тереза з Лізьє (†1897) багато страждала за своє недовге життя. У віці 23 років вона захворіла на туберкульоз. Ця хвороба повільно руйнує легені, і в ті часи ліків від неї не було. Однак Тереза на якийсь час забувала про свій біль та дошукувалася сенсу своїх страждань. Вона знайшла цей сенс в Ісусовому хресті. Це дало їй змогу страждати разом із Ним задля відкуплення всього світу. Про своє страждання разом із Христом вона написала таке: «Щоби страждати у мирі, достатньо бажати всього, чого бажав Ісус». Тереза померла у віці 24 років. День її спомину – 1 жовтня.
О. Мішель Ремері, Твіти з Богом
Зображення zommersteinhof