Єпископ Микола Лучок ОР: «Будуймо справжню єдність, яка все переможе»

Під час проповіді єпископ зокрема, сказав:

«Дивовижна погода [на початку Святої Меси почався дощ - прим. ред]. З однієї сторони переживається як певний захист, бо після такої спеки, це приємно. Правда? А з другої сторони викликає тривогу. І що на це все Бог? Що говорить Бог до вас тепер? Що ви робили тепер, коли це відбувалося? Я подивився на небо і на цих ластівок. Подивіться як вони гасають! Як їм добре, можна сказати. Таке враження роблять птиці небесні. Ісус дуже часто говорить: будьте як птиці небесні - вільні, довіряйте! Чого боїтесь? З другої сторони згадав таку сцену, коли Ісус у човні спить, починається буря і учні починають його трусити, кажучи: «Тобі що, байдуже? Чого спиш? Зараз потонемо…» Ісус встав і сказав вітрові і бурі: «Ущухни, затихни!» І ви знаєте, що я зробив? Я сказав ці слова [ці слова паломники підхопили оплесками – прим.ред.]. Я не знаю чи це тому змінилося трошки, але я сказав ці слова. Я почув їх у своєму серці і сказав: вщухни, затихни! Нам не потрібно тепер тут бурі! Але хай буде воля Твоя, а не моя. Амінь? Амінь!
Якби Господь ще потребував ще такої жертви... Хай би було, але я не хочу мокнути, або не хочу бачити як ви мокнете. Тому просимо Тебе, Господи, щоб не було бурі, граду, але щоб отак залишилось. Приємно так, правда? Хай буде воля Божа!

Сьогодні центральним моментом в Євангеліє є те, що Ісус тих, хто слухає Отця і виконує Його волю, називає братами і сестрами.

Це неймовірно тут стояти як єпископ і відчувати, що ви є моєю родиною. Я вас багатьох не знаю. Можливо більше теж хтось знає мене, але ви є моєю родиною. Є тут близька «файта». Знаєте, що то «файта» закарпатською? Родина! Тут є група, яка має написано «Ужгородська файта», «Закарпатська файта», «Мукачівська файта». Не знаю звідки це слово, оскільки у нас це дуже перемішано. На Закарпатті багато мов, багато традицій, але Ісус єднає нас у цих мовах і традиціях.

Центральним моментом у нашому єднанні є слухання волі Отця. Чого ми тут сьогодні зібралися, що вас сюди привело? Можливо, когось — служіння, когось — робота, когось — цікавість. А когось сюди привела Марія, Дух Святий, привів святий Йосиф, тобто привело це відчуття покликання, послух Отцеві: «я тут, бо я почув голос Божий: прийди сьогодні сюди». Або: «вийди зі своєї домівки». Або: «залиш все, купи квитки на поїзд, а потім здай їх і… сядь у машину з єпископом» Так зі мною двоє приїхали сьогодні. До Чуднова ми ледве доїхали по якійсь кукурудзі. Така пригода була. Але чому? Бо Бог сказав: їдьте!
Пригода нас, дітей Божих, - слухати Його, вставати і йти. Цього не заплануєш. Життя з Богом не заплануєш. Це – пригода Божа. І слава Богу, що ми відважилися вилізти з того онлайн, бо то не життя і, що ми з вами тут зібралися реально. Це велика благодать. Велика благодать! Великий дар! За це Богові слава! І ми – ті, які прийшли сюди, почули цей голос Отця, що Він нас кличе через Марію. Ми є братами і сестрами, ми є родиною, яку єднає любов Отця Небесного.

Я часто говорю про послух Богові, про слухання Бога, і один знайомий сказав: «Отець, я вас не розумію. Поясніть мені як це — слухати Бога? Як це — чути Бога? Ви говорите про життя по волі Божій… Отець, поясніть, бо я вас не розумію!» Але це — наш фундамент! Згідно з чим ми живемо? Що значить «слухати Отця Небесного»? Одним із ключових моментів: слухання Отця - це слухання Ісуса Христа. Знову: «А як ми слухаємо Ісуса Христа»? — через Церкву, через тих, яким Ісус передав своє навчання. Дуже важливо, щоб ми читали Новий Завіт, щоб ми глибоко пізнавали навчання Ісуса Христа, щоб ми прониклися Його словом, але ми можемо заблукати. Тому Господь потурбувався про нас – дав нам пастирів як запоруку. Тому є цим даром єпископи, священики – ми всі є родиною Божою. Бог є досконалий, а ми хочемо бути досконалими. Ми чуємо нашого Отця Небесного через Церкву. Наприклад, організовується паломництво. Запрошують нас брати-монахи, єпископи, священики – це голос Божий: прийдіть до Мене! Через Церкву Бог завжди закликає до того, щоб примножувалось добро. Однією з найфантастичніших речей, що відбувається, коли ми громадимося, – це те, чого ми не бачимо. Скільки благодаті Бог вилляв на нас і на цю нашу країну через це паломництво! Ми цього навіть не уявляємо.

Скільки Бог тепер через наші відкриті серця виливає тепер своєї благодаті і любові! Ми Йому тепер дозволяємо благословляти це місто, наші країни. Без нашого дозволу, без наших відкритих сердець, Бог не може благословити нашу країну, бо Він через наші серця її благословляє. Чим більше сердець, відкритих на Бога, тим більше благословення в країні і навпаки. Люди божі, це математика. Ми часто говоримо «зло у світі», «зло десь»… Але чому воно відбувається? Через суму закритих сердець на Бога. Чим більше закритих сердець, тим більше темряви. Чим більше відкритих сердець, тим більше світла. І всі ми є учасниками цього! Не можна показувати пальцем, що от священик за вас помолиться, монахи за вас помоляться і у вас все буде добре; що ви прийдете, поставите якусь пожертву, свічку і у вас все буде добре. Не буде добре, якщо постійно ваше серце не буде відкрите. Бог може виливати свою благодать і хоче благословляти нашу країну, але для цього Йому потрібні ми. Кожний!

Тому велика вам подяка! Від нашої цілої Церкви, від усіх пастирів за ту відвагу, що ви почули у своєму серці: вийди зі своєї домівки, послухай голос Божий через запрошення, через Церкву, через цей санктуарій, через Духа Святого. Отець наш Небесний промовляє через Ісуса, який промовляє через Церкву, який промовляє через своїх пастирів. А в своєму серці Дух Святий дає вам дар почути, розпізнати: це Господь тепер через нього говорить. Тоді ваше завдання — встати і піти за Богом.

Це просто; але на це потрібно відважитись. Перестати контролювати своє життя і планувати його, і Бога впихати у свої плани. Одна з людських помилок – це впихати Бога у свої плани. Ні! Нам потрібно жити згідно з планом Божим. Запитувати: Який Твій план на моє життя? А не – Боже, виконай це, виконай це…. Тій - то, тому – гроші, тому – здоров’я, тому – якнайшвидше до небес… це якийсь язичницький бізнес, це не християнство. Перестаньмо впихати Бога у свої плани, а дозвольмо собі слухати, що Бог пропонує нам і йти крок за кроком.

Всі паломники, які тепер пішли… я, слава Богу маю за собою 15 піших паломництв. Одне з найдовших було 500 км. Це величезна пригода довіра Божому провидінню і Божій турботі і досвід того, як Він знаходиться у твоєму житті. Досвід легкості, коли ці всі щоденні важкості, де так багато маємо зробити, що, навіть, на Бога часу не маємо… Виявляється, що життя просте! Це ми його ускладнюємо, бо наскладали щось по своїх планах. Нам потрібно навчитися чути Бога і не боятися помилятися. Головне, залишитися у довірі, що Бог мене проведе.

Вчора я помив машину і клерик мені каже: «А якщо завтра дощ піде?» «То сьогодні маємо зарядку,» - відповів я йому, але під час дороги, коли вся машина вкрилася брудом і пилом я зрозумів, що це для того, щоб отці францисканці, до яких я їхав, мене прийняли, бо моя машина стала як їхній хабіт. Це є один з прикладів пригоди, коли ми довіряємо Богові. Навіть, коли це не до кінця зрозуміло – помилився чи ні, але залишаєшся у присутності Бога і досвідчуєш як Він тебе випроваджує. Що говорить Отець Небесний до нас? Дуже прості три слова на різний спосіб: «Я тебе люблю!». Це саме він до Ісуса сказав: «це мій улюблений Син». «Я тебе люблю!» А далі це все поезія: хочу тебе обдарувати з любові, я створив цей світ, але ти його так трошки зіпсував, але я з любові тебе не залишив. З любові дав тобі Мого Сина, з любові тебе пробачаю, проваджу. З любові і через тебе хочу цей світ благословляти. Все дуже просто. Християнство – це просто – я тебе люблю. А коли ми цього не чуємо, це дуже часто тому, бо ті, які мали нам це передати, самі цього не чули. Тому слухати Отця Небесного – це сама радість. Той, хто лякаєтся почути Бога, той ще дуже далеко від Нього, наляканий. Бог дуже ніжно до такої людини наближається. Бог у різний спосіб говорить до нас: «Я тебе люблю, я створив тебе з любові і для любові. Твій сенс життя у тому, щоб відкрити, що ти є улюблений, улюблена мною син, дочка». Знайди цього Отця і ми з вами створимо люблячу родину, до якої захотять долучитися ті, які ще не пізнали нашого Отця Небесного. Господь нам дає ясність і впевненість, коли ми живемо з Ним.

Сьогодні світ став дуже хитким, таке враження, що багато неспокою, незалежно від прогресу. Помітьте, що прогрес ніби пішов дуже вперед, а відчуваємо щораз меншу впевненість, що цей світ стоїть. Але хто закорінений в Ісусі Христі, той буде відчувати впевненість. Як Ісус казав: хто будує на мені, той будує на скелі. Усвідомімо собі, брати і сестри, що ми, будуючи своє життя на Христі, отримуємо величезну впевненість обітниці, що, навіть, якщо ворота пекла нападуть на нас, то вони не переможуть нас, не переможуть Церкви Христової, не переможуть дітей Божих – родини Отця.

Надіюсь, брати і сестри – паломники, що ви досвідчили як Бог діяв у вас ці дні. Зміцнились у стосунках з Ісусом, з Марією, з Йосифом – з тими, хто слухав голос Отця. Вони нас до цього провадять. І як єпископ нашої Церкви в Україні, від імені всіх єпископів дякую вам за цю величезну жертву, яку ви принесли, молячись за Церкву, молячись за Україну у такий прекрасний день. Молимось, щоб Україна була благословенна через нашу молитву і щоб ми будували нашу країну на тих стосунках, які дають нам правдиву єдність дітей Отця нашого Небесного, в якому ми всі єдині. Тільки на ньому зможемо збудувати правдиву єдність, яка все переможе. Амінь!»