8 думок Папи Франциска про місце і роль жінки

1. Відродження людяності почалося з жінки. Жінки – джерело життя. Проте їх постійно зневажають, б’ють, ґвалтують, змушують до блуду та до переривання життя, яке вони несуть у своєму лоні. Будь-яке насильство, вчинене жінці, – це профанація Бога, Якого народила жінка. Спасіння людства прийшло з жіночого тіла, і те, як ми ставимося до нього, дозволяє зрозуміти рівень нашої людяності.

2. Кажучи про жінок, ми підходимо практично: жінка є для того, щоб робити щось. Ні! Передовсім має бути інша мета: жінка приносить щось таке, без чого світ не буде таким як є. Вона приносить багатство життя. Також часто говорять, що не вистачає жінок і що жінки є для того, щоб мити посуд і працювати. Ні! Жінки для того, щоб вносити гармонію. Без жінки немає гармонії. Ця жінка вчить нас ласки, кохання з ніжністю і робить світ прекраснішим. Жінка — це гармонія, поезія і краса. Без неї світ не буде таким гарним і гармонійним.

3. За біблійною розповіддю, жінка осягнула вершину творення, стала підсумком усього творіння. Справді, у ній втілена мета самого творіння: породжувати й опікуватися життям, бути сопричасною з усім, піклуватися про все.

4. Жінкам властиво брати життя близько до серця. Жінка показує, що сенс буття полягає не в тому, аби робити щось і робити, а в тому, аби приймати до серця речі, які є. Тільки ті, хто дивиться серцем, добре бачать, бо знають, що таке «бачити глибоко»: людину попри її помилки, брата попри його слабкості, надію попри всі труднощі; бачити Бога у всьому.

5. І якщо ми хочемо кращого світу, який стане домом миру, а не полем битви, потрібно плекати серцем гідність кожної жінки. Князь миру народився від жінки. Жінка – дарителька й посередниця миру, яку необхідно залучати в ухвалення рішень щодо світу. Бо коли жінки зможуть ділитися з іншими своїми дарами, то світ стане об’єднанішим і мирнішим. Тому перемога жінок – це перемога всього людства.

6. Новонароджений Ісус відбивався в жіночих очах, в обличчі Своєї Матері. Вона перша голубила Його, з Нею Він обмінявся першими усмішками. З Нею Він відкрив революцію ніжності. Церква, споглядаючи Новонародженого Ісуса, так само покликана в цьому тривати. Бо ж як Марія – жінка і мати, так і Церква – жінка і мати. У Пресвятій Діві Церква осягає властиві собі риси.

7. Відносини між жінкою і чоловіком повинні визнавати, що вони обоє необхідні, мають таку саму природу, хоча у відмінний, властивий собі спосіб. Один є необхідний для іншого, аби була справжня повноти особи.

9. Ви, жінки, вмієте втілювати ніжне обличчя Бога, Його милосердя, що реалізується у готовності більше присвячувати час, ніж займати простір, аби сприймати, а не виключати. У цьому значенні я хотів би накреслити жіночий вимір Церкви як гостинне лоно, що відроджує до життя.

Упорядковано КМЦ 

Зображення America Magazine