«Все в Божих руках»: Свята Меса Мира у Луцькій дієцезії

Про це повідомляє Луцька дієцезія.

На жаль, з приводу пандемічної ситуації, що склалася у світі та в Україні і пов’язаних з нею карантинних обмежень, цього року співслужили з єпископом лише кафедральні священики – настоятель, отець канонік Павло Хом’як та вікарії – отець Роман Власюк і отець Марцін Цєсєльскі, а також Меса відбулася без участі вірян.


Меса Мира — Меса Великого Четверга, однак, уже традиційно, з огляду на віддаленість парафій у Луцькій дієцезії та труднощі з доїздом, звершується у Великий Вівторок.

Єпископ на початку зазначив, що ця Свята Літургія – знак єдності священиків дієцезії з єпископом, однак, цього року з цього пресвітерію можемо єднатися більш в духовний спосіб. «Знаком цієї єдності є намір Святої Літургії, яку хочу відправити за усіх священиків, які працюють тут, в Луцькій дієцезії, а також наших священиків, які працюють в інших країнах».


Його Преосвященство звернувся з проповіддю до усіх присутніх, а також усіх священиків та вірян, які брали участь у Месі духовним чином, оглядаючи пряму трансляцію на он-лайн-ресурсах:


Дорогі Брати у священстві, дорогі Брати і Сестри!

В другому читанні з Книги Одкровення ми чули: «Ісус Христос зробив нас царством і священиками Богові і своєму Отцеві». Як я вже згадував на початку, ця Меса, яка називається Месою Мира чи Месою Єлеїв, мала би бути виразом і є виразом єдності єпископа і священиків, які в цей день збираються на Святій Літургії. Але сьогодні це неможливо, тому ця Свята Літургія є теж знаком цієї єдності по-іншому — через засоби масової комунікації, але насамперед єдністю духовною. Виразом цієї єдності є освячення святих єлеїв, мира катехуменів та хворих.

Священики, руки яких були помазані в часі їхніх свячень, на протязі цього року єлеями будуть помазувати тих, які готуються до Хрещення, новоохрещених та хворих. Таїнства, які ми уділяємо, черпають спасительну силу з пасхальної тайни: смерті і Воскресіння Христа. Він, Живий Господь, діє в таїнствах. Я даю Йому лише своє серце, руки, уста, єднаюсь з Ним, а Сам Господь діє. Дає силу нашим словам, кожного разу, коли ми відпускаємо гріхи, схиляємось над хлібом, щоб перемінити його в Тіло Господнє. Він зробив нас священиками.

У Назареті, як чули ми в сьогоднішньому Євангелії, в синагозі Ісус читає книгу пророка Ісаї: «Він помазав мене, послав мене. Сьогодні сповнилося це писання». Так і кожен з нас може сказати, що Христос помазав і послав мене. Послав, щоб проповідувати благу вість, Євангеліє, лікувати скрушених серцем, проголошувати свободу, відкривати очі, потішити засмучених. Як же можу це робити в цьому часі, коли так обмежені наші можливості? Так, дійсно, ми переживаємо дуже особливий час. Дуже незвичний час. Час, коли багато думаємо по-новому, переоцінюємо, багато чого починаємо розуміти, час, коли досвідчуємо своєї людської немочі, слабкості. Час, який не можемо змінити, але можемо і повинні пережити самі і допомогти пережити його нашим вірним. Надзвичайно важливою є в цьому часі наша присутність і Свята Євхаристія, яку щоденно звершуємо.

Поет Поль Клодель колись написав: «Ісус не прийшов усунути страждання, не прийшов, щоб їх пояснити, але щоб бути у них, наповнити їх своєю присутністю». В цьому часі особливо послані і помазані ми, нести слово втіхи, лікувати єлеєм рани пригноблення, страху і смутку. Словом, яке ми чули в Книзі Одкровення, книзі, яка була написана за часів імператора Доміціана, частково і раніше, за імператора Нерона, тобто в часи шалених та жорстоких переслідувань молодої Церкви. Яке це слово? «Я є Той, Хто є, і Хто був, і Хто приходить, Вседержитель», грецьке слово – Пантократор, Той, Хто всесильний, в руках Якого є все. В найбільш трудному для християн часі, коли увесь світ постав проти них, слово це мало нагадати для віруючих істину, що все є в Божих руках.

Ісус Христос є Владикою земних царів, і Він любить нас, і обмив нас від наших гріхів своєю Кров’ю. Все є в Божих руках. Все є в люблячих руках. Господь є Вседержителем, Пантократором. Возносячись до неба, Христос каже своїм учням: «Дана мені всяка влада на небі і на землі. Я з вами по всі дні аж до кінця віку». Нехай ця обітниця наповнить наші серця миром, яким ми зможемо ділитися з нашими ближніми.

Пізніше священики відновили свої священицькі обітниці, складені в день Рукоположення, після чого внесли посудини з єлеями.


На закінчення Євхаристійної молитви єпископ поблагословив єлей хворих, а після обряду Причастя поблагословив єлей катехуменів та консекрував миро.

Освячені єлеї священики пізніше привезуть до своїх парафій.