Медитація по-католицьки, «мертві душі», чоловічі Рози й екзорцизм через Розарій

– Шановний отче, минув уже рік, відколи ви Ви повернулися в Україну після трирічного перебування в себе на батьківщині, у Словаччині. На час Вашого повернення до розарієвих братств тут належало 10 тисяч осіб. Чи побільшало їх за цей рік?

Так, побільшало. Ще й зараз я їжджу, організовую нові спільноти там, куди запрошують.

– І куди ж запрошують?

Зараз – переважно в Центральну Україну. Це закономірно, бо я зараз працюю в Київсько-Житомирській дієцезії, то й більше контактую зі священиками центрального регіону. А це близько 200 священиків! Наприклад, п’ятого жовтня їду в Одесу, потім у Мукачево, а потім у Гвардійське, це Хмельницька область. В Одесі маю реорганізувати братство святого Розарію, бо востаннє був там давно, понад 8 років тому. А це важливо – відвідувати час від часу свої братства, щоби підбадьорювати людей.

Перша причина полягає в тому, що людина має схильність духовно засинати. І тому періодично, щоб Рози не всихали, не вмирали, я ними опікуюся. Це праця промотора – відновлювати братства.

Крім того, як промотор, я маю обов’язок створювати нові братства, нові Рози в Марійному саду й духовно їх відновлювати за допомогою Матінки Божої Фатімської. Скажу вам, що цього року відчутна особлива благодать Пресвятої Матері Фатімської. Вона дуже гарно працює. Приходжу часто в парафії, запитую: скільки у вас Роз? Відповідають: «Дві, з бідою чотири набереться». Але як відвідую таку парафію, то після конференцій, спільної молитви народжується шість, а іноді й десять Роз. Одна Роза складається з 20 осіб. Священики бувають дуже здивовані, бо не чекали такого інтересу й залученості з боку своїх вірних. А люди дуже відгукуються й люблять цю молитву до Пресвятої Богородиці, особливо ж у маленьких парафіях, у селах, де з простотою та натхненням приймають цю блаженну молитву. Люди люблять брати в цьому участь. І це добре також для духовних отців, бо такі братства покращують духовне життя всієї парафії.

Безумовно. Бо вони самі бачать у цьому велике добро. Це традиційний рух, який існує сотні років. Самі домініканці піклувалися про апостольство святого Розарію, початки якого сягають у XV століття, коли блаженний Алан де ля Рош ОР заснував у французькому Ліоні перше розарієве братство. А й для сучасного священика молитва Живого Розарію має дуже велике значення. Люди братства беруть більшу участь у житті парафії й духовно зміцнюють як свого духовного отця, священика, так і духовне життя цілої парафії, молячись і в своїх особистих намірах, так і про ближніх. Священики самі визнають, що це дуже оживляє парафії, що на братство можна покладатися як на організацію. А це вже означає бути не лише членами Рози, а й ставати більш живими членами парафії – такими собі «живчиками» (сміється). Дуже тішить, коли бачиш таке духовне піднесення, коли люди прокидаються з тої сплячки. Бо, як казала свята Тереза Авільська, завжди є небезпечна тенденція духовно засинати й жити в такому сплячому християнстві. А Живий Розарій допомагає нам прокидатися з цього сну. Тобто Матір Божа через Розарій допомагає нам ожити.

– Чому ця молитва має назву Живий Розарій?

Живий Розарій складається з живих членів, якщо не заснуть (сміється). Хоч і в братстві можуть бути своєрідні «мертві» душі. Це трапляється, коли, наприклад, мати молиться за дітей: забирає 4, 5, 6 таємниць зі спільної молитви, а сама молиться лише за свою сім’ю. Це гарно, що ми молимося за рідних, природно – але неправильно. Адже Жива Роза має складатися з 20 живих членів, і молитися потрібно не лише у власних інтенціях. Її учасник має молитися й у своїй інтенції, і в інтенціях спільноти. Братство зустрічається що першої неділі чи суботи місяця й молиться в намірах Церкви, Ордену, парафії, Папи, рідних. Там молимося як за здоров’я свого чоловіка чи розв’язання проблем дітей, за тих, хто воює в АТО, так і в інтенціях парафії й навіть незнайомих людей. Тобто виходимо поза рамки родини й допомагаємо одне одному.

Знаю прекрасний приклад, коли одна учасниця розарієвого братства просила свою спільноту помолитися просто за зір, бо в неї був рак: «Я боюся, що осліпну». І спільнота відреагувала однозначно: «Ми не лише будемо молитися за тебе, а й спробуємо зібрати на операцію», – і люди склали 5 тисяч і врятували їй одне око. Цей приклад показує, яка вона, справжня жива спільнота. Бо будь-яка молитва викликає в нас бажання не лише говорити, а й діяти в цьому намірі. Тобто що більше я промолюю, то більше проживаю в учинках інтенції, за які прошу Марію. Відкриваємо серце під час молитви, і воно відкривається більше, і в ньому зароджується питання: а що я можу зробити в цій ситуації? Молитва веде до живого наслідування Ісуса Христа через руки Марії.

– Це важливий зв’язок – людина, Марія й Ісус. Як саме діє Святий Розарій?

Дуже просто.  Розарій Марії, але христоцентричний, бо Марія нас веде куди? До Ісуса. Тобто ми молимося до Бога, але через заступництво Марії. І Вона постійно цей букет Роз, який ми в’яжемо та кладемо Їй у долоні, передає Своєму Синові, а Він приймає й посилає нам Свого Святого Духа. І так розв’язує конкретні проблеми. Саме Марія й учить нас, як жити Євангелієм. Бо ж про що ми роздумуємо, якщо Розарій – це медитаційна молитва? Про Євангеліє, життя Ісуса Христа. У чотирьох частинах, які ми розважаємо в розарієвій молитві, йдеться про слова і вчинки нашого Спасителя і Марії, присутньої біля Нього. Про це ми медитуємо. Завдяки Богородиці ми краще роздумуємо про Євангеліє. Коли святий Йоан Павло ІІ встановив нову частину в Розарії, частину Світла, то цим показав, що ми маємо ціле Боже Слово – читати й розмірковувати. Бо ця молитва – «Радуйся, Маріє, благодаті повна» – допомагає нам зосередитися на словах і діях нашого Спасителя, наблизитися до Нього самим і мати з Ним цей зв’язок.

Повертаючись до братства Живого Розарію, хочу зауважити, що його члени на всі Марійні свята можуть отримати повний відпуст. Таких привілеїв звичайний християнин не має (сміється). І це одна з «вигід» братства. А ще я, як промотор, маю служити Месу за всіх членів братства святого Розарію. Навіть якщо хтось уже не лише десь на іншому кінці землі, а й більше не живе на землі, а перейшов до вічності, я маю обов’язок служити Месу й за нього. А живі отримують благодаті за молитвами священика. До речі, це вже особливості домініканського ордену, який узяв на себе обов’язок пам’ятати про всіх членів розарієвих братств. І коли не буде не тільки вас, а й і нас, і тих, хто про вас пам’ятає, – бо ж людська пам’ять така коротка, – духовно всі будуть включені в заступницьку молитву перед Богом про вічне спасіння.

Так, є. Зараз знаходжу нові й тішуся цим фактом. Їх не так багато, як жіночих. Перше було у Ключарках, потім – у Мурафі, Шаргороді, Хмельницькому.

– Чи є якісь особливості чоловічих Роз?

Вони так само, як жіночі спільноти, збираються, роздають інтенції і моляться одні за одних, за Церкву, парафію. Ще можу сказати про одну особливість чоловічих братств: це те, що вони пишаються, що чоловічі (сміється). А загалом чоловіки – такі самі створіння, як і жінки, і коли чоловік пізнає цілющу силу молитви, то його молитва стає дуже гарна й міцна.

Хочу нагадати всім вірним, що, хоча Рік Фатімської Богоматері й добігає кінця, дух Її послання актуальний. Для кожного з нас, для всіх народів фатімське послання вкрай важливе – на цьому наголошував Папа під час подорожі в Фатіму. Як просила сама Матір Божа, так і я прошу: «Моліться Розарій – і відвернете зло». Бажаю, щоб якнайбільше людей відчуло силу цієї молитви. Щоб не боялися взяти розарій до рук і відчули ті солодкість, ніжність, спокій, які виходять із цієї молитви, ту силу, яка розганяє темряву й налаштовує нас робити добро. Це проста молитва, і добре, якщо ви цю простоту відчуєте та проживете. Розарієва молитва, не побоюся сказати, – це такий малий екзорцизм. Це автомат, який б’є сатану.

Розмовляла: Ірина Островська, КМЦ