Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Богопосвячені жінки під час війни в Україні: неустанна молитва та піклування
16:00 Середа 0 169
1-06-2022, 16:00

Богопосвячені жінки під час війни в Україні: неустанна молитва та піклування

Богопосвячені жінки, одна з яких належить до контемплятивного монастиря, а інша – до активного згромадження, розповідають про свій досвід під час війни в Україні. В їхніх розповідях помітна та сама червона лінія: прагнення бути конкретним знаряддям Божої любові для людей, що страждають від війни.
Про це пише Vatican News.

У час війни богопосвячені жінки як в Україні, так і за її межами огортають всіх страждаючих своїми молитвами та опікою. Вони гоять рани, витирають сльози, приймають, супроводжують, годують, розвеселяють серця дітей, а також допомагають піднятися над пережитими стражданням і болем та втримати погляд на Христі. Незважаючи на спосіб, у який сестри здійснюють свою місію – контемплятивний чи активний, – а також на місце перебування, їхнє прагнення залишається завжди тим самим: бути в цьому світі конкретним знаряддям Божої любові. Про це свідчать розповіді сестри-кармелітки босої та сестри-салезіянки. В інтерв’ю для Радіо Ватикану – Vatican News кожна з них поділилася своїм неповторним, але водночас, подібним досвідом, пережитим від початку війни в Україні.

Кармелітку босу сестру Марію Людмилу (Сітніченко) Бога Отця Милосердного війна застала в Покотилівці поблизу Харкова, де сестри мають Монастир Матері Божої Посередниці усіх Благодатей та Святих Апостолів Петра та Андрія. Вона зауважила, що теренах Харківсько-Запорізької дієцезії РКЦ, до якої належить їхній монастир, війна почалася ще вісім років тому, і монахині не залишилися осторонь тих трагічних подій. Після початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну їхня молитва посилилася. Сестра Марія Людмила зазначає, що вона особливо молиться за те, аби український народ ще більше звернувся до Бога. «Я бачу навколо багато добра, – каже вона, – люди допомагають одні одним, ми об’єдналися і нема вже такого поділу, але мені бракує цього крику до Бога як народу»:

 

Перед війною сестра-салезіянка Анна Заінчковська зі Згромадження Дочок Марії Помічниці Християн працювала в Києві. Розповідаючи про свої переживання та діяльність в перші тижні війни, вона зазначила, що опинилася в польському місті Перемишлі, де протягом деякого часу допомагала римо-католицькому Згромадженню Сестер Служебниць Непорочної  Діви Марії, які опікувалися біженцями з України:



Тепер сестра-салезіянка знову в Польщі, де її Згромадження також активно допомагає біженцям. Наприклад, у Кракові, в школі, якою керують сестри, учні та батьки збирають різні речі, які потім одна із сестер разом з молоддю несе на вокзал, щоб роздати біженцям.

Сестра Анна допомагає своїм співсестрам організовувати низку заходів (літні табори) для дітей біженців та реколекції для молоді:



У Церкві кожен має своє покликання і сповняє свою незамінну місію в Христовому тілі: в той час, як члени активних згромаджень залучені у різні форми харитативного служіння, богопосвячені особи, що обрали життя в контемплятивному монастирі, підтримують життя Церкви своїми молитвами, так як це роблять також босі кармелітки з Харкова. Про це розповіла сестра Марія Людмила:



Така трагічна подія як війна, що несе із собою смерть, руйнування, духовні й фізичні рани, не може не торкнутися всіх куточків людської душі тих, чий народ страждає від неї. Богопосвячені жінки переживають це в особливий спосіб, бо окрім піклування про фізичний добробут людей, вони намагаються жити Євангелієм і допомагати в цьому й іншим. Розповідаючи про ті перетворення, які спричинила війна в її душі, сестра Анна Заінчковська зазначає, що одне із запитань, що випливало під час її молитви до Бога, було питання про прощення:



«Господи, прости їм», – ця молитва лине також і з уст сестри Марії Людмили, коли вона молиться за мир. Вона зауважує, що непрощення руйнує, насамперед, нас самих:



Розпізнавання Божої волі – це, мабуть, один із найважчих моментів духовного життя не лише для богопосвячених осіб. «Лиши все і йди за Мною», – ці Христові слова з Євангелія допомогли сестрі-кармелітці переосмислити той факт, що її спільнота була змушена покинути свій монастир поблизу Харкова і переїхати до Ченстохови, де їх прийняли Сестри Святого Йосифа. «Господь створив нам всі умови, щоб ми вели життя, до якого ми покликані: молитва», – підкреслює вона:



Вміти розпізнавати знаки часів і Господню волю є дуже важливим також і для членів активних згромаджень, які намагаються якнайкраще послужити людям. Цим досвідом ділиться сестра-салезіянка Анна, розповідаючи про їхні проекти на найближче майбутнє, які братимуть до уваги тих, хто постраждав від війни:



Ці розповіді, якими поділилися сестра-кармелітка боса Марія Людмила та сестра-салезіянка Анна, свідчать про те, наскільки багато спільного існує в досвіді богопосвяченого життя. Сестра Анна відчула те саме, коли допомагала польським сестрам, які приймали українських біженців. «Нехай ця ситуація, ця війна яку ми переживаємо, навчить нас нести мир в наші спільноти», – наголошує вона на завершення:


Інтерв'ю 16:00 П'ятниця 0 145 Папа про кризи сучасного світу, найдраматичніша з яких – війна В інтерв’ю для інформагентства «Télam» Папа Франциск вкотре наголосив, що конфлікти народжуються внаслідок відсутності діалогу та висловлює розчарування нездатністю ООН зупинити їх. Підводячи підсумки понад дев’яти років понтифікату, Святіший Отець зазначив, що він діяв як каталізатор побажань Колегії Кардиналів.
Інформаційне повідомлення
Коментувати статті на нашому сайті дозволено лише на протязі 7 днів з моменту публікації.