У співпраці з людиною Бог чинить великі речі, прикладом чого є Богородиця. В день урочистості Вознесіння Господнього о. Войчех Гомулка ОР нагадує про особливу молитву – дев’ятницю до Святого Духа, і закликає єднатися з Марією, Матір’ю Церкви та нашою заступницею, в одностайному благанні про мир і відновлення обличчя землі.
«Молитва малої дівчинки може зупинити війну» – таке твердження про потенційну, в межах Божого Провидіння, силу молитовного наміру однієї людини, що може запобігти розв’язанню війни, ми з братами якось почули на лекції, присвяченій трактату «De Creatione», в якому йдеться про всі відомі нам таємниці сотворення. Виявляється, що з Божої волі хтось настільки незначний, як маленька дитина, здатен у співпраці з Богом чинити великі справи. Під час війни, що триває, це може дати надію тим, хто вірить у Божу могутність та водночас усвідомлює, що саме Він уділяє дари й харизми, тож може надихнути когось на таку молитву і вислухати її.Це твердження може здатися теоретичним, адже, як показує історія спасіння, Бог доволі рідко узалежнює свої величні діла від одного рішення однієї людини. Однак ми віримо і знаємо, що рішення однієї молодої жінки вплинуло не лише на одну подію, яка мала конкретне місце, але й на долю всього світу всіх часів. Ця жінка – Мати Спасителя, Пресвята Діва Марія. І сталося це силою її Непорочного Зачаття під час Благовіщення через Архангела Гавриїла. Тож це її рішення впливає також і на перебіг війни в Україні, тим більше, що під Хрестом Марія стала Матір’ю Церкви, яка отримала завдання – як Цариця Неба і Землі – піклуватися про Його містичне Тіло, що народжується з Вознесінням Христа.
Як пише Слуга Божий о. Яцек Воронецький OP, під час свого земного життя Марія, між іншим, «провокувала» певні вчинки Господа (у Кані Галілейській) та успішно молилася за навернення (доброго розбійника), а також за віру учнів у Господа Ісуса (в Євхаристії). Вона й надалі може і прагне діяти подібним чином у нашому житті. Як Повна Благодаті, Марія піднесена понад ангелами та святими, які разом із нею «не перестають заступатися за нас перед Отцем, приносячи Йому в дар свої заслуги, здобуті на землі через єдиного Посередника між Богом і людьми – Ісуса Христа» (LG 49, ККЦ 956).
Її молитва необхідна для отримання деяких потрібних нам благодатей, інші ж вона чинить повними, як зазначає св. Людовік Марія Гріньйон де Монфор OPs у багатьох місцях своєї праці під назвою «Трактат про істинне вшанування Пресвятої Діви Марії». Проте це відбувається пропорційно до нашої відкритості через віру, прагнення в надії та згоду, що випливає з любові. У Катехизмі Католицької Церкви, що посилається на Догматичну конституцію Lumen gentium («Світло народів»), читаємо: «Ми можемо молитися з нею і до неї. Молитва Церкви немов супроводжується молитвою Марії. Вона ж поєднана з нею в надії» (LG 68-69, ККЦ 2679).
Найбільш видиме її заступництво в таємниці горниці, де разом із учнями та іншими жінками вона молиться і просить про виконання обітниці Отця. Надія Марії досконала, адже, як ніхто інший, вона знає Святого Духа, знає, що Його прихід через благодать оновлює людську природу, наділяючи її новими можливостями, і робить людей у Воскреслому Христі «синами Божими», які здатні принести у світ правдивий мир. Тому ми особливо потребуємо її заступництва під час дев’ятниці, що випливає з Божого Об’явлення та розпочинається після сьогоднішньої урочистості Вознесіння Господнього. Це 9 днів, які завершують пасхальний період святкуванням П’ятидесятниці, коли разом із усією Церквою ми збираємось під проводом Непорочної Нареченої Святого Духа і Матері Церкви (варто пам’ятати, що її свято ми завжди відзначаємо у понеділок після П’ятидесятниці). У цей час ми можемо й повинні просити Отця і Сина про нове зіслання Духа Творця на всю Церкву і на всю землю.
Параклет — це Той єдиний, Хто з Божого Милосердя може принести істинний мир, якого, власне, в глибині єства прагне кожна людина, навіть та, яка з власної волі закриває своє серце. Він притягує нас всередині своєю благодаттю, не ламаючи нашої волі, переконує в істині та заохочує нас любити. І коли ми Йому дозволяємо це, Святий Дух вписує на скрижалях нашого серця Новий Закон, що внутрішньо перемінює нас, уподібнюючи до Господа Ісуса.
Тож у цей час благаймо разом, як ті, що зібралися в єрусалимській горниці – єдиним серцем та єдиними устами, в тихій і смиренній присутності Богородиці та, за її прикладом, дбаючи про інших. Благаймо так, як це колись зробив останнього дня цієї дев’ятниці св. Йоан Павло ІІ: «Нехай зійде Дух Твій і відновить обличчя землі…»
о. Войчех Гомулка ОР
Переклад з польської: Мар’яна Шіпош
Джерело: Домініканці в Україні
Зображення: Іванка Демчук, «Мати милосердя»
Під Її покровом У добре знайомого нам образу Покрови Пресвятої Богородиці — Діви, під плащем якої знаходять захист козаки й ченці, багаті й бідні, старі й малі, — є пізньосередньовічний відповідник родом із Західної Європи: Mater Misericordiae, Мати Милосердя. Власне, це речення варто було би сформулювати навпаки, адже традиція покровських ікон, на яких Марія вкриває люд Божий Своїм плащем (на відміну від тих, на яких Вона з омофором у руках стоїть на небесах, понад вірними, зібраними внизу на землі), якраз і прийшла в Україну із Заходу.
Завтра можна споживати м’ясні страви
Вразливість великого БогаСхожі новини
