Єпископ Микола Лучок: Чого плачеш?

Марія плаче біля гробу свого Господа і Вчителя, бо вбили її, можливо, найціннішу особу, яку вона мала в житті.

Мало того, що забрали її Господа, то ще й Тіла нема. Марія переживає дуже велике горе. Вона не реагує на Ангелів – людина, коли в горі, має дуже багато байдужості. Коли до неї звертається Ісус Воскреслий, вона навіть Його не розпізнає.

Ця ситуація нам тепер дуже близька. Ми у своїх втратах, у своїй болі, можемо бути закриті у своєму горі і не бачимо Ісуса Воскреслого – наша втрата ізолює нас. Біль, втрата і горе засліплюють нас.

Коли нас болить – ми ізолюємось.

Сьогоднішнє Євангеліє пробує звернути нас до себе: чого плачеш? Яка причина твого плачу?

Хто вірить у воскресіння – не мали б плакати, тому що їхні рідні у вічній радості. Тоді чому плачемо? Оплакуємо свої втрати, свій біль.
Чого плачеш? Що відбувається? Що тобі далі з цим робити?

Це – питання до розсудку: розсуди, що тобі з цим далі робити. Зваж причину свого плачу. Це – пошук відповідей про причини, мотивації дій.

Коли Ісус Воскреслий звертається до жінки по імені – вони відбудовують особистий стосунок.  Коли людина в горі – перестає будувати особистий стосунок: нема людей, є маса.  Людина втрачає реальність, себе, у горі, болі, втрачає стосунки з іншими людьми, втрачає стосунок з Богом

Повертатися, щоб розкласти події у світлі, у цілості… Всі ми колись помремо, але є воскресіння… Щоб у особистій болі вибудовувати один з одним та з Ісусом особистий стосунок. Почути, що Він особисто до мене говорить у мою ситуацію. Якщо я Ісуса не чую – значить я втратив контакт з Воскреслим. Тоді чому я так дію, чиї команди виконую?

У особистому стосунку з Ісусом Він особисто до нас промовляє, що нам робити

Кого ми шукаємо у цьому всьому? Ісус може задати питання: а де Я у цьому всьому? Де в цьому Бог? Якщо я шукаю Його – завжди є світлий вихід з ситуації, навіть якщо вона важка, і навіть, якщо вона болісна….
 
Джерело: Veritas