Техніка применшування слів Папи до принагідних закликів.
Про це пише Vatican News.«Папа висловлюється про переозброєння, але… Папа поводиться як Папа, але… Папа не може не говорити те, що каже, але…». Завжди існує «але», яке в багатьох коментарях, що вносять сум’яття, супроводжує недвозначне «ні» війні, висловлене Папою, щоби контекстуалізувати та послабити його. Не маючи змоги інтерпретувати в бажаному собі ключі слова Єпископа Риму, не маючи змоги «нагнути» їх на підтримку гонки озброєнь, пришвидшеної внаслідок агресивної війни, розв’язаної Путіном проти України, елегантно дистанціюються від них, кажучи, мовляв, Папа може говорити тільки те, що каже, але рішення залишаються за політикою. А політика західних урядів приймає рішення збільшити вже й так великі мільярди видатків на нові й дедалі вишуканіші озброєння. Мільярди, які не знаходяться для підтримки сімей, на охорону здоров’я, працевлаштування, прийняття, на боротьбу з бідністю й голодом.
Війна – це авантюра, що не має вороття, як повторює Папа Франциск слідами своїх безпосередніх попередників, особливо, святого Йоана Павла ІІ. Також і слова Папи Войтили, сказані з приводу двох війн в Іраку та війни на Балканах, були «контекстуалізовані» та «применшувані», також і всередині Церкви. Папа, який на початку понтифікату просив «не боятися», відкриваючи «двері для Христа», в 2003 році надаремно благав трьох західних правителів, які мали намір скинути режим Саддама Хусейна, просячи їх зупинитися. Чи хтось, через майже двадцять років, може заперечити, що голос проти війни цього Папи був не лише пророчим, але й пройнятий глибоким політичним реалізмом? Вистачить поглянути на руїни багатостраждального Іраку, що на тривалий час перетворився в накопичення всілякого роду тероризму, щоби зрозуміти, наскільки далекоглядним був погляд святого Папи-поляка.
Сьогодні відбувається те ж саме. З Папою, який не піддається неминучості війни, тупиковому тунелеві, представленому насильством, викривленою логікою переозброєння, теорією стримування, що наситила світ такою кількістю ядерної зброї, що може кілька разів знищити все людство.
«Мене опанувало почуття сорому, – сказав Папа Франциск кілька днів тому, – коли я прочитав, що група країн зобов’язалися витрачати два відсотки ВВП на придбання зброї як відповідь на події, що відбуваються тепер. Це божевілля! Справжньою відповіддю не є додаткова зброя, додаткові санкції, нові політично-військові союзи, а інший підхід, інший спосіб управління глобалізованим світом, не показуючи зуби, як тепер, але по-іншому налагоджуючи міжнародні стосунки. Модель піклування, дякувати Богові, вже здійснюється, але, на жаль, ще досі підпорядковується моделі економічно-технократично-військової могутності».
«Ні війні» Папи Франциска, радикальне та переконане «ні», не має нічого спільного з так званою нейтральністю, його не можна представляти як позицію певної сторони чи як мотивовану політично-дипломатичними обрахунками. В цій війні є агресори і є ті, хто зазнали нападу. Є той, хто атакував і вторгся, вбиваючи беззбройних цивільних, лицемірно маскуючи конфлікт під макіяжем «спеціальної військової операції», і є той, хто мужньо обороняється, воюючи за свою землю. Наступник святого Петра неодноразово сказав це ясними словами, засуджуючи без «якщо» і без «але» вторгнення та завдавання страждань Україні, що триває вже більше місяця. Але це, однак, не означає «благословляти» пришвидшення гонки переозброєння, що розпочалася вже давніше, беручи до уваги той факт, що європейські країни збільшили воєнні видатки на 24,5%, починаючи від 2016 року. Бо Папа не є «капеланом Заходу» і повторює, що стати сьогодні на правильну сторону історії означає бути проти війни, шукаючи мир, нічого не залишивши не спробуваним. Очевидно, Катехизм Католицької Церкви передбачає право на законний захист. Але він також перераховує умови, вказуючи на те, що застосування зброї не повинно викликати лих і безладу, більших від тих, які потрібно усунути, а також нагадує, що при оцінці цієї умови серйозним аргументом є «могутність сучасних засобів ураження». Чи може хтось заперечити, що сьогодні людство стоїть на краю прірви з огляду на ескалацію конфлікту та силу «сучасних засобів ураження»?
«Війна, – сказав Папа Франциск під час молитви “Ангел Господній” минулої неділі, – не може бути чимось неминучим: ми не повинні звикати до війни! Ми повинні перетворити сьогоднішнє обурення на завтрашнє зобов’язання. Бо якщо з цієї історії ми вийдемо такими самими, якими були перед тим, то всі ми, певним чином, будемо винними. Перед обличчям небезпеки самознищення людство повинно усвідомити, що настав час скасувати війну, стерти її з людської історії, перш ніж вона викреслить з історії людину».
Отож, потрібно серйозно сприйняти волання, повторюваний заклик Папи: він є заохоченням до політиків замислитися над цим і взяти на себе зобов’язання щодо цього. Існує потреба в рішучій політиці та креативній дипломатії для досягнення миру, щоби не залишити нічого не спробуваним, щоби зупинити збочений вир, який протягом кількох тижнів гасить сподівання на екологічний перехід, повертаючи нові енергії великому бізнесові торгівлі та контрабанди зброї. Вітер війни, який повертає назад стрілки годинника історії, перекидає нас назад в епоху, про яку ми сподівалися, що вона остаточно похована після падіння Берлінської стіни.
У слуханні людства крізь гуркіт війни Всесвітній день суспільних комунікацій, що відзначатиметься наступної неділі, зосереджений на темі слухання та підкреслює нагальність поставити людську особу в центрі комунікації. Як підкреслив Папа Франциск, «добра журналістика неможлива без слухання». Ця вимога стала ще очевиднішою під час пандемії, а тепер і під час трагічної війни в Україні.
Два роки тому, серед бурі пандемії, Папа підніс пророчий голос проти війн та егоїзму
Місяць тривалістю століття
Папа Франциск і потреба в ефективнішій ООН
Ватиканська аналітика Голос Папи – голос вопіющого в пустині Наступник святого Петра, який останніми роками пророче застерігає від Третьої світової війни, що триває, йде слідами своїх попередників і стоїть на стороні невинних, поборюючи зло добром.
