Розарій з бл. сестрою Мартою Вєцкою

ЧАСТИНА I – РАДІСНА

Благовіщення

У моменті благовіщення Марія почула від Ангела: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою!» (Лк 1,30). Не знаємо, що відбувалося в серці Марії, але знаємо Її відповідь, яку повторюємо з великим захопленням: «Ось я Господня слугиня: нехай буде мені по твоєму слову»! (Лк 1,38).

За Її прикладом багато людей відповіло Богу подібним чином, серед них також блаженна сестра Марта Вєцка. У пам’ятній книзі залишила такий запис: «У хвилині, коли я почула, що маю вдягнути сукню Дочок Милосердя, подумала собі, що Господь виконав моє прагнення, про яке я мріяла від моєї молодості і відчула в своєму серці радість разом з великою вдячністю і любов’ю до Бога, котрий мене, не гідну, обдарував такою великою благодаттю, що буду мати щастя працювати в Згромадженні на Його славу і для блага моїх ближніх». Відповідь людини завжди залишається лише ВІДПОВІДДЮ. Першим завжди запрошує і кличе Бог, який на святому хрещенні дав нам благодать бути Його дітьми. Радість і сенс життя випливає з відповіді, яку ми даємо Богові, з нашого «ТАК». Дивлячись на Марію і сестру Марту, поставимо собі питання: «Як я кожний день відповідаю Богові на Його заклик?».

Відвідини святої Єлизавети

Марія, зібравшись, відправляється швидко в дорогу. Долає важку і небезпечну подорож, щоб служити своїй родичці Єлизаветі. Віддано виконує те, що сказала Богу під час Благовіщення, називаючи себе Господньою слугинею. Хоче пожертвувати не тільки свою допомогу, але йде, щоб принести їм Ісуса. Тому чує від святої Єлизавети: «І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого?» (Лк 1,43).

Сестра Марта, так як Марія, хотіла не тільки допомагати, перев’язувати рани чи подавати ліки, прагнула наближати людей до Бога. Коли як медсестра, виконала всі необхідні процедури біля хворих, тоді робила це єдине: виймала розарій, ставала на коліна біля ліжка хворого і починала молитися. Вкладала йому в руку Чудотворний Медальйон з зображенням Непорочної і щиро вірила словам Марії, які вона сказала сестрі Катерині: «Особи, які будуть його носити, отримають багато благодатей».

Роздумуючи цю таємницю, просімо Марію, щоб ми за прикладом сестри Марти не затримувалися тільки на матеріальній допомозі, але щоб разом з нею несли потребуючим Ісуса, за допомогою добрих слів, часу та спільної молитви.

Народження Ісуса Христа

«Я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу» (Лк 2,10).

Ці слова почули пастухи від ангела, який звістив їм про народження Ісуса. Справжня радість випливає з того, що маємо Ісуса поряд. Таку радість дає віра в Предвічного Бога, котрий народився, як Спаситель.

«Хто може зрозуміти це щастя, яке дає єдність з Нареченим. Це є найдорожчим за все, що є на землі і в небі. Цих кілька слів про моє щастя, без сумніву, вистачить. Мій милий є мій, а я вся Його. Щоб тільки якнайшвидше могла поєднатися з Ним в небі». Для сестри Марти Різдво Христове тривало безперервно. Ісус, котрого вона вибрала і покохала, постійно заново народжувався в її серці через бажання з’єднатися з Ним.

У цій таємниці просімо сестру Марту, щоб випросила нам бажання кожного дня перебувати в єдності з Богом, бо як каже святий Августин: «Неспокійним є серце людини, доки не спочине в Богові».

Жертвування Ісуса в храмі

Марія все своє життя віддала Богові, щоб Він міг у ньому діяти. Будучи слухняною словам написаним у Господньому Законі: «Кожний хлопець, первородний, буде посвячений Господові» (Лк 2, 23), пожертвувала в храмі найдорожче, що мала, найцінніший скарб – свого первородного Сина.

Сестра Марта розуміла, що для матері означає така жертва, коли мусить віддати своє дитя Богові, тому пояснює своїм батькам, яка честь їх спіткала. Що найцінніше і наймиліше за власне дитя матір може віддати Богу? Тому, дорогі батьки, а особливо, люба Мамо, не засмучуйся, адже Бог піклується про Твоє дитя.

У цій таємниці, довіряймо заступництву Марії і сестри Марти всіх матерів, священиків і богопосвячених осіб, а також тих, котрі не хочуть пожертвувати Богові своїх дітей і перешкоджають реалізації їхнього покликання.

Знайдення Ісуса в храмі

Після триденних пошуків, які закінчилися віднайденням Ісуса в храмі, Марія спитала: «Дитино, чому ти це так зробив нам?» (Лк 2,48).

Ми також шукаємо Ісуса, тому що шукаємо великої Любові, потреба якої є вписана в наших серцях. Шукала і кликала Його також сестра Марта:

О мій Єдиний, де Ти сховав Себе?

Ніде, ох, ніде знайти Тебе не можу.

Шукаю на землі, шукаю серцем в небі

І всюди відчуваю лише жаль і тривогу.

Віруюча людина ніколи не буде позбавлена надії, адже добре знає, де має шукати Бога. Саме там шукала і знаходила Його сестра Марта:

Шукати Його буду біля вівтаря,

Там Йому розповім про скорботи свого серця.

Там Його побачу, там хоч на хвилинку в житті

Потоки моїх сліз стихнуть і всохнуть.

Роздумуючи над цією таємницею, просімо сестру Марту, щоб ніщо не віддаляло нас від Ісуса в Євхаристії.

ЧАСТИНА ІI – СВІТЛА

Хрещення Ісуса в Йордані

Не маючи жодного гріха, Ісус приймає хрещення в Йордані, щоб дати нам приклад і показати, яке велике значення воно має. Під час розмови з Нікодимом, Ісус сказав: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже». (Йн 3,5)

Сестра Марта це чудово розуміла, що тільки завдяки хрещенню можемо осягнути спасіння, тому робила все, що могла, аби якомога більше людей могло прийняти цей дар. Особливою турботою обіймала хворих євреїв, розмовляла з ними, виявляла до них багато терпеливості і поваги – це ставало причиною того, що вони під її впливом просили про хрещення.

У цій таємниці просімо сестру Марту, щоб всі, хто прийняв хрещення, вміли користуватися благодатями, які випливають з цього таїнства.

Перше чудо в Кані

Третього ж дня весілля відбувалося в Кані Галілейській, і була там мати Ісусова. Отож запрошено на те весілля й Ісуса та його учнів. Коли ж не вистачило вина, мати Ісусова й каже до нього: «Вина в них нема». Відрік їй Ісус: «Що мені, жінко, – а й тобі? Таж не прийшла година моя!» Але мати його мовила до слуг: «Що лиш скаже вам, – робіть». (Йн 2, 1-5)

Весілля в Кані показує як виглядає наше життя, інколи ми не можемо забезпечити себе всім необхідним. Часто маємо багато матеріальних і духовних потреб, які нам важко задовільнити.

На щастя, маємо Марію, яка є нашою Матір’ю. Вона бачить усі наші потреби. Сестра Марта особливим чином відчувала Її опіку, тому написала такі слова:

Їй ніколи не відмовить Бог,

Коли серце повне любові і віри,

Звертаю до неба очі повні сліз.

Пробачить Творець те, що гідне кари

І тяжкій долі покладе кінець.

Бо швидше забракне води в океані,

Забракне сонця, що на небі променить,

Ніж благодаті Твоєї, Отче наш і Пане,

Забракне тому, хто всім серцем Тебе прославляє.

У цій таємниці подякуймо нашій Непорочній Матері за те, що вона відповідає на наші потреби і завжди нам допомагає.

Проголошення Божого Царства і заклик до навернення

І ходив Ісус по всій Галілеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи Добру Новину про Царство й вигоюючи всяку хворобу й всяку недугу в народі. (Мт 4, 23)

Багато є таких, котрі вважають себе християнами, але, на жаль, в їхньому житті немає нічого спільного з вірою. Ісус потребує вірних християн, щоб Його Царство могло перемогти. Крім того, кожний з нас має особливе завдання, яке повинно сприяти його поширенню в світі.

Сестра Марта знає, яке важливе завдання – бути свідком Царства Божого. Знає, що вона, як Дочка Милосердя, в своєму житті не може мати більшої радості понад ту, що може говорити про Бога, виконуючи вчинки любові до ближніх. Свою радість і щастя описала таким чином: «Чи може мати бажати більшого щастя для своєї дитини на цій землі, ніж те, яке я отримала. Я не достойна такої великої благодаті, якою мене обдарував Господь, чинити те саме, що колись чинив Ісус, служити хворим і перев’язувати їм рани».

У цій таємниці просімо сестру Марту, щоб ми вміли проголошувати Царство Боже не тільки словами, але і вчинками.

Преображення Ісуса

По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору і переобразився перед ними: обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло. (Мт 17, 1- 2)

Слава Божа являється на обличчі Ісуса, того про котрого раніше сказав пророк Ісая: «Не було в ньому ні виду, ні краси, – ми бачили його, – ні вигляду принадного не було в ньому. Зневажений, останній між людьми» (Іс 53, 2-3). Як можна поєднати славу і ганьбу? Ісус має тільки одне обличчя. Він навчає нас, що ми можемо стати свідками преображення тоді, коли навчимося бачити в обличчях убогих і потребуючих Його ОБЛИЧЧЯ.

Сестра Марта кожного дня бачила прославлене обличчя Христа, коли вдивлялася в обличчя хворих і страждаючих, і ніколи не відмовила їм у допомозі.

У цій таємниці просімо сестру Марту, щоб ми, так як вона, вміли знаходити обличчя Христа у вбогих.

Встановлення Таїнства Євхаристії

І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: “Беріть, це моє тіло”. Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі. Та й сказав їм: “Це моя кров Завіту, що проливається за багатьох”. (Мк 14, 22–24)

Євхаристія є живим, безпосереднім уприсутненням Таємниці Спасіння, яка звершилася кілька віків тому в Єрусалимі. Через Євхаристію, яку переживаємо з вірою, Ісус дає нам можливість зустрітися з Ним, дає нам сили виконувати складні завдання в повсякденному житті, дає нам поживу на дорозі до вічності.

Для сестри Марти не було нічого важливішого в житті за Євхаристію, адже там вона зустрічалася з Ісусом, якого любила понад усе. Радість із цієї зустрічі прагнула передати своїй сестрі: «Так часто можу єднатися з Ним у святому Причасті. Дорога сестро! Якби ти сказала мені стати царицею світу, я хотіла б краще померти, ніж нею бути».

У цій таємниці просімо сестру Марту, щоб випросила для нас благодать віри в живу присутність Ісуса в Євхаристії.

ЧАСТИНА ІІI – СКОРБОТНА

Молитва Ісуса в Гетсиманському саду

Тоді сказав їм: “Смуток у мене на душі – аж до смерті! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.” І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молився і промовляв: “Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише – як ти”. (Мт 26, 38–39)

Досвід Гетсиманії є в житті кожної людини, без нього не була б можлива наша святість. Це чудово розуміла сестра Марта Вєцка, оскільки написала до своїх батьків: «Смутку, кожен досвідчити мусить, хто хоче стати учасником Його слави. Ісус залишив нам приклад свого смутку кажучи: “Смуток у мене на душі – аж до смерті!”. Отже, кого Ісус любить, тому посилає страждання».

У цій таємниці просімо сестру Марту за всіх стражденних, щоб вони всі свої труднощі вміли переживати в єдності з Ісусом.

Бичування Ісуса Христа

Пилат, бачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: “Я невинний крові праведника цього; ви побачите.” Увесь же народ відповів, кажучи: “Кров його на нас і на наших дітях!” Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп’яття. (Мт 27, 24-26)

Ми ніколи не зрозуміємо, як сильно страждав Ісус. Велике страждання фізичне, психічне і духовне, коли шкіра тріскає від ударів, а з ран спливає Найсвятіша Кров, коли болить кожен м’яз, кожен нерв і кожна клітина.

Сестра Марта прагнула бути близько до страждаючого Ісуса та неймовірно переживала, що цього не може чинити більш досконало. Це вона виразила в молитві до Божої Матері:

О, як мені сумно, що страждать не вмію

І думки мучать, що не люблю Бога,

Своєї бідної душі не розумію,

бо навколо мене темнота й тривога.

Ах, Зірко Райська, Матінко Святая,

Нехай мені від Тебе, засвітить промінь золотий,

Щоб душа слабка і болем прибита

Тремтіти перестала від виду Голготи.

У цій таємниці просімо сестру Марту про відвагу і бажання товаришувати Ісусу в стражданні.

Коронування Ісуса Христа терновим вінком

Вояки повели його в середину двору, тобто у Преторію, та й скликали всю чоту. Вони вдягли його в багряницю і, сплівши вінець із тернини, поклали на нього та й почали його вітати: “Радуйся, царю юдейський!” І били його тростиною по голові, плювали на нього й, падаючи на коліна, поклонялись йому. (Мк 15, 16-19)

Не така корона! Не таке вбрання і не такі «почесті»! Все повинно бути зовсім інакше. Цар Всесвіту, через якого все сталося заслуговує на щось інше, однак приймає те, що Йому приготували люди.

Сестра Марта з великою любов’ю роздумувала над цією таємницею. Очима серця вдивлялася в Ісуса коронованого тернями, тому прагнула бути з Ним у Його стражданні: «О Ісусе! Як же солодко є принизитися усім до ніг, коли бачимо Тебе наповненого погордою і ганьбою з любові до нас».

Роздумуючи над таємницею, просімо Ісуса, так як сестра Марта: «Господи, дай моїй душі живу боязнь образити Тебе, щоб я боялася того, що Тобі подобатися не може».

Хресна дорога Ісуса Христа

І як вони його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом. (Лк 23, 26)

Іти за Ісусом, не зважаючи ні на що. Адже в кожній ситуації я йду за Любов’ю, якою Він є. Така любов болить, завдає рани і є вимогливою.

Хресна дорога – це також і моя дорога. Ісус каже мені: «Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною». (Лк 9,23). Це також моє життя, яке наповнене падіннями, обмовами й нерозумінням. Це моя дорога, повна болю, смутку, боротьби з труднощами і власною слабкістю.

Сестра Марта йшла цією дорогою, вона зустрічалася зі стражданням і труднощами, та завжди просила Марію про допомогу: «Якщо Бог хоче, щоб моє життя до кінця було болісним і тернистим шляхом, то хоча б випроси мені, щоб я під Твоєю святою опікою не знесилилася стражданням, але до кінця несла відважно свій Хрест».

Роздумуючи над цією таємницею, просімо Господа, щоб нам не забракло такої довіри під час випробувань і духовної боротьби.

Смерть Ісуса на хресті

По тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: «Спраглий я!» Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом. І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: «Звершилось»; і схиливши голову, віддав духа. (Йн 19, 28-30)

Жити з Ісусом, страждати з Ісусом, померти з Ісусом – це означає перемогти з Ісусом. Син Божий віддав своє життя за нас на хресті, довів, що: «Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх». (Йн 15, 13)

Любов перемогла, тому що дозволила себе розіп’яти. Сестра Марта повністю віддала себе Розіп’ятому Ісусу, пишучи такий акт:

Ніколи від хреста Твого не відступлю,

Під хрестом любові, любов не зникне.

У Крові Твоїх ран мою душу омию

І хоч впаду, Твій хрест мене підніме.

ЛЮБОВ, якій віддала себе, вчинила так, що її серце полюбило до кінця, аж до віддання життя за ближнього.

У цій таємниці, просімо через заступництво сестри Марти, у Розіп’ятого Христа, щоб розпалив наші серця любов’ю котра все приймає, все стерпить і ніколи не устане.

ЧАСТИНА IV – СЛАВНА

Воскресіння Ісуса

Чому шукаєте живого між мертвими Його нема тут: Він воскрес. (Лк 24, 5)

Він живий! Христос воскрес! Переміг смерть! Це найрадісніша звістка в історії світу. Християнин повинен бути людиною радості та надії, тому що Ісус прагне кожному дати участь у Своїй перемозі. «Коли ж ми вмерли з Христом, то віруємо, що й житимемо з ним, знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже більше не вмирає: смерть над ним більше не панує». (Рим 6, 8-9)

Сестра Марта вірила цим словам, це переконання висловила в листі до свого брата Йосифа, щоб потішити його після смерті їхнього брата Франциска: «Франциск вже воскрес, але не для цього світу, а для Бога. Намагайся йти тим самим шляхом, щоб коли прийде твій час, ти зміг з солодкою посмішкою відірватися від цієї бідної землі».

У цій таємниці просімо Ісуса, за заступництвом сестри Марти, щоб ми вміли бути відважними свідками Його воскресіння.

Вознесіння Ісуса на небеса

Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте! Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас. (Йн 14, 1-2)

Кожний прагне мати дім. У цьому прагненні міститься глибоке бажання бути в домі Небесного Отця і жити в Його любові.

Сестра Марта все своє життя тужила за Богом, котрого любила понад усе. Її єдиним прагненням було небо: «О, як серце моє тужить за Небесним Царством! Так, що моя душа бажає покинути тіло! Прагну вмерти, щоб почати з Тобою жити навіки. О мій Боже, Ти моє все! З любові до Тебе душа моя сохне».

Розважаючи над таємницею, просімо Небесного Отця, щоби ми у своєму повсякденному житті з надією наближалися до вічності.

Зішестя Святого Духа

А як настав день П’ятидесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці. Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти. (Діян 2, 1-4)

Святий Дух веде нас до спасіння, не маємо кращої допомоги, ніж присутність Того, котрий є Духом Істини і Утішителем. Він обдаровує нас усіма необхідними блаженствами, щоб ми могли виконувати місію, яку нам довірив Бог.

Блаженна сестра Марта співпрацювала зі Святим Духом, тому плідно служила вбогим, користуючись Його дарами. Вона мала дар пізнання того, що відбувається в людських серцях, дар навернення, дар передбачування майбутнього, дар чинити чудеса. Проте, не зважаючи на всі ці дари, вона з великою простотою і смиренням виконувала свої обов’язки.

Сестро Марто, допоможи нам зрозуміти, що все добро, яке ми маємо в житті, наші таланти і дари, не є нашою власністю, вони цілковито належать до Бога. Нехай у нас укорінюється постава дитини, яка всього очікує від Отця і у всьому залежить від Нього.

Внебовзяття Пресвятої Діви Марії

Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм, бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди. Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе його ім’я. (Лк 1, 46-49)

Завдяки Внебовзяттю Марії, з іншої перспективи дивимось на всі земні справи. Тому до Неї, котра перебуває у небесній славі, люди заносять всі свої турботи і прохання.

Сестра Марта по-особливому любила Марію: «О, моя Найулюбленіша Мати, допоможи мені, бо я не можу ні хвилини жити без Тебе. Кожної хвилини мої думки возносяться до неба».

Допоможи нам, Маріє, кожного дня прямувати до неба.

Коронування Богородиці на Царицю неба і землі

І знамення велике видно було на небі – жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок. (Одкр 12, 1)

Непорочна й увінчана славою Марія є даром Божим для людей та гарним прикладом для наслідування. Нехай Марія нагадує нам про мету нашого життя, до якої кожен з нас повинен прямувати.

Сестра Марта все своє життя думала про небесну славу: «О Найсвятіша Мати! Якою я є щасливою, коли роздумую про Твою велич і славу. Я буду радісною, якщо Ти дозолиш мені прославляти Тебе і побачити на небесах».

Роздумуючи над цією таємницею, просімо сестру Марту, щоб допомогла нам добрими вчинками і любов’ю до Ісуса коронувати Марію в наших серцях.

Джерело: сторінка Дочок Милосердя