3 травня – довільний спомин св. Олександра І, Папи і мученика

Однак, єпископа Риму в своїй праці проти гностиків згадує святий Іриней Ліонський і ставить його шостим у черзі. Олександр походив із нижчих верств римської аристократії, який згодом саме їх найбільше допровадив до християнської віри. Близько 105, або 109 року він став єпископом Риму. Про його діяльність і заслуги оповідає лише традиція Церкви, які нині, нажаль, немає можливості довести.

Отже, традиційно вважається, що саме Папі Олександру, християни завдячують освячення води із сіллю та домівок, аби вберегти себе та свої помешкання від діянь злого духа. У домівках віруючих посудини з освяченою водою зберігались у спальні, до яких вмочувалися пальці. Звідси пішла і практика освячення речей та знак хреста після занурення пальців у святу воду. Завдяки єпископу Риму, відбулись і деякі літургійні утвердження. Так, за Папи Олександра, стали додавати трохи води в келих з вином під час Богослужіння, чоловіки були зобов’язані при вході в святиню знімати головний убір, а в Євхаристійну молитву були додані такі слова: «Він у день перед Своїм стражданням для спасіння нашого і цілого світу, тобто сьогодні...». В свій час, Папа Олександр навернув на християнство декількох вельмож, однак, це не сподобалося імператору і було розцінене ним, як зрада.

Близько 116 року був взятий під стражу, замучений і вбитий. В традицію Церкви св. Олександр увійшов як мученик, хоча жодних згадок про мученицьку смерть не знайдено. Св. Іриней також нічого не згадує про гідність мученика.

Спомин святого Олександра І Церква встановила 3 травня, однак, згодом його ім’я було видалене із календаря. Втім, це не применшило вшанування його як святого.

Зображується в єпископських шатах, з книгою або пером в руках.

Прокатедральний собор у Києві присвячений цьому святому.