Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Бог усемогутній у любові, а не якось інакше. Слово Папи Франциска на загальній аудієнції 8 квітня 2020 року
12:52 Четвер 0 243
9-04-2020, 12:52

Бог усемогутній у любові, а не якось інакше. Слово Папи Франциска на загальній аудієнції 8 квітня 2020 року

Великий Тиждень: розіп’яття і Євангеліє
Дорогі брати і сестри, доброго дня!

У тривожні тижні пандемії, яка завдає страждань усьому світові, серед численних запитань, які ми собі ставимо, можуть бути й запитання про Бога. А що Він робить, аби ми не страждали? Де Він подівся, коли все пішло шкереберть? Чому Він швиденько не зарадить нашим проблемам? Ось наші запитання про Бога.

Тут допоможе історія Ісусових мук, яка супроводжує нас у ці святі дні. У ній також сходиться багато запитань. Тріумфально привітавши Ісуса в Єрусалимі, люди замислилися, коли ж Він нарешті звільнить Ізраїль від ворогів (пор. Лк 24, 21). Вони чекали на могутнього переможного Месію з мечем – а натомість прийшов хтось тихий і смиренний серцем, хто закликав до навернення й милосердя. І той самий натовп, який іще нещодавно Його прославляв, зайшовся криком: «Нехай буде розіп’ятий!» (Мт 27, 23). Учні, які ходили за Ним, розгублені й налякані, зреклися Його. Вони думали: якщо доля Ісуса отака, то Він точно не Месія, бо ж Бог – сильний, Бог – непереможний.

А проте далі в розповіді про Страсті ми натрапляємо на дивовижну річ. Коли Ісус помирає, римський сотник – не побожний і навіть не єврей, а язичник, – який бачив Його страждання на хресті й чув, як Він простив усім, кого обійняв Своєю безмежною любов’ю, зізнається: «Чоловік цей справді був Син Божий» (Мк 15, 39). Сотникові слова суперечать думкам усіх інших. Він каже, що ось – Бог, справжній Бог.

Спитаймо себе сьогодні: яке справжнє обличчя Бога? Зазвичай ми приписуємо Йому людські риси, доведені до найвищого рівня: свій успіх, своє почуття справедливості, своє обурення. Але Євангеліє каже нам, що Бог не такий. Він різний, і ми не здатні Його пізнати власними силами. Ось чому Він наблизився, вийшов назустріч нам і цілковито відкрився на Великдень. І де це все сталося? На хресті. Там ми побачили риси Божого обличчя. Не забуваймо, брати і сестри, що хрест – це Божа катедра. Варто спинитися, щоб у тиші споглядати Розіп’ятого й бачити, Хто наш Господь: Він ні на кого не вказує пальцем і не засуджує навіть тих, хто Його розпинає, а навпаки, широко розкриває Свої обійми для всіх; Він не тисне на людей Своєю славою, а заради нас дозволяє здерти з Себе останню одежу; Він любить нас не на словах, а мовчки дарує нам життя; Він не примушує нас, а звільняє; Він не ставиться до нас як до чужинців, а бере на Себе наше зло, Він бере наші гріхи на Себе. Отож, аби звільнитися від неправдивих уявлень про Бога, дивімося на розп’яття. І тоді розгортаймо Євангеліє. Цими днями, перебуваючи на карантині, під замком удома, візьмімо в руки ці дві речі: розп’яття, щоб споглядати його, і Євангеліє, щоб розгорнути його. Це буде для нас, так би мовити, велична домашня літургія, бо в ці дні до храму піти ми не можемо. Розіп’яття і Євангеліє!

У Євангелії ми читаємо, що Ісус воліє віддалитися, коли люди йдуть зробити Його царем – наприклад, після помноження хлібів (пор. Йн 6, 15). І коли нечисті духи хочуть об’явити Його божественну велич, Він змушує їх замовкнути (пор. Мк 1, 24-25). Чому? Бо не хоче, щоб Його неправильно зрозуміли, не хоче, щоб люди змішували справжнього Бога, Який є смиренною Любов’ю, з богом фальшивим, богом мирським, який лише лицедіє та нав’язується силою. Ісус – не кумир. Він – Бог, який став людиною, як кожен із нас, і виявив людськість силою Своєї божественності. А коли ж Євангеліє врочисто проголошує ідентичність Ісуса? Коли сотник каже: «Чоловік цей справді був Син Божий». Ці слова лунають, щойно Він віддає духа на хресті, тому помилки вже не може бути: ми бачимо, що Бог усемогутній у любові, а не якось інакше. Це Його природа, Він так влаштований. Він – це Любов.

Хтось може заперечити: «І що ж мені робити з таким слабким Богом, Який помирає? Краще було б мати сильного Бога, могутнього Бога!» Та ви ж знаєте: сила цього світу проминає, а любов залишається. Тільки любов зберігає життя, обіймаючи наші слабкості й переображуючи їх. Це любов Бога, яка на Пасху зцілила гріх прощенням, яка зробила смерть кроком життя, яка перетворила страх на довіру, а тугу – на надію. Великдень каже нам, що Бог може все перетворити на добро. Що з Ним можна по-справжньому вірити, що все буде добре. І це не ілюзія, бо смерть і воскресіння Ісуса – не ілюзія: так справді сталося! Ось чому великоднього ранку ми чуємо: «Не бійся!» (Мт 28, 5). Бентежні запитання про зло нікуди не зникають, але знаходять у Воскреслому міцну опору, яка дозволяє нам не піти на дно.

Дорогі брати і сестри, Ісус змінив історію, ставши близьким кожному з нас, і зробив її – хоча вона досі позначена злом – історією спасіння. Пожертвуваши життя на хресті, Він переміг смерть. З відкритого серця Розіп’ятого Божа любов сягає кожного з нас. Ми можемо змінити свої життєві історії, наблизившись до Нього, прийнявши спасіння, яке Він нам пропонує. Брати і сестри, цього тижня, цими днями відкриймо серця в молитві: з Розіп’ятим і з Євангелієм. Не забувайте: розіп’яття і Євангеліє. Хай це буде домашня літургія. Відкриймо серця в молитві, щоб Його погляд спочив на нас, і зрозуміймо, що ми – не самотні, а улюблені, бо Господь не покидає нас і ніколи не забуде. Із цими думками зичу вам плідно пережити Великий Тиждень і Святу Пасху.

Франциск, Папа
Ватикан, бібліотека Апостольського палацу
8 квітня 2020

Переклад КМЦ за vatican.va

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий