Бог все знає. «Contra spem spero»

Читання з Книги Буття (Бут 15, 5-12. 17-18)

Тими днями Господь вивів Аврама надвір і мовив: «Глянь же на небо і злічи зорі, коли можеш їх злічити!» І сказав до нього: «Таке буде твоє потомство». І повірив Аврам Господу, й Він зарахував йому те за праведність. Потім сказав Господь до нього: «Я – Господь, що вивів тебе з Уру Халдейського, щоб дати тобі  оцю землю в посідання». Він же відповів: «Владико Господи, по чому я знатиму, що я її посяду?» Тоді  сказав Господь до нього: «Візьми Мені  трилітню ялівку, і трилітню козу, і трилітнього козла, і горлицю та голубеня». Появив він Йому все те, порозтинав надвоє і поклав кожну половину навпроти другої, а птиць не розтяв. Злетілись хижі птахи на ті трупи, але Аврам прогнав їх. Коли ж заходило вже сонце, глибокий сон опав на Аврама, жах і велика темрява налягла на нього. Тим часом зайшло сонце і стало дуже темно; аж ось димуюче вогнище і світоч полум’яний пройшли між розтятими частинами. Того дня уклав Господь союз з Аврамом, кажучи: «Твоєму потомству Я даю цю землю від ріки Єгипетської до Великої ріки, ріки Євфрату». Слово Боже.

Сьогодні, чи то пак, вчора знову в цьому глибоко переконався! Бог все знає!

В час, коли приходить втома, а подекуди знеохочення. Коли ми після високих льотів яскравих успіхів починаємо в'язнути в болоті затяжної війни. Коли так хочеться миру, але кожні наступні новини про переговори та компроміси родять в серці тривогу. Коли все відважніше просимо Бога вже не просто про мир, а про перемогу, про мир справедливий, про Його, Божий, мир. Так от в цьому часі Господь дарує нам через Свою Церкву СЛОВО (Бут 15, 5-18)! Щоб зрозуміти, про що писатиму далі, заохочую прочитати цей уривок зі Старого Завіту, передбачений Літургією на цей день, на другу неділю Великого Посту!

Авраам бездітний і вже якийсь час мандрує, довірившись Божому СЛОВУ, через яке Господь пообіцяв йому потомка. Господь що якийсь час пригадує свою обітницю. І ось зараз Авраам просить про якийсь знак, бо чи не є так, що це не Божий голос, а якась ілюзія, видавання бажаного за дійсне, міраж?

Господь, запрошуючи Авраама до цих, не зовсім для нас зрозумілих дій з тваринами, відкликається до обряду укладення завіту між особами та племенами того часу. Проходячи між розполовиненими тваринами, кожна сторога завіту, союзу декеларує: якщо я не дотримаюсь цього завіту, якщо не прийду з допомогою союзникові в час скрути, хай мені буде як цій тварині, хай буду розполовинений!

Авраам зробив те, що мав зробити і... і тиша, і нічого не відбувається! Заходить сонце, закінчується день і в серці, мабуть, родиться питання: доки чекати? Що робити далі? Чи Бог щось скаже? Чи це має зміст!

В цей час починають злітатись стерв'ятники і розшарпувати свіже м'ясо, укладене Авраамом. Прилітають до серця спокуси, які говорять: це занадто важко, це ілюзія! За що ти борешся, чого чекаєш? Авраам знаходить в собі сили сказати "НІ". Не знаю що маю робити, не знаю до чого маю готуватись і чого чекати, але знаю, що Господь сказав: розполовинь тварин і уклади на землі! Авраам відганяє хижаків.

Минає ще якийсь час і його охоплює сон, морок, страх, тамрява. Здається, що смерть підбирається до шиї, здається, що грунт під ногами осувається... здається, я не правильно зрозумів Бога і вся ця пригода не має змісту, і вся ця боротьба марна... ТА ВСЕ Ж ТРИВАЮ!

І ОСЬ! З'являється слуп диму та полум'я (ознаки Божої присутності) і Сам Господь проходить між половинами тварин. Проходить лише Він - Бог! Він зобов'язується сповнити Свій Завіт, Свою Обітницю! Авраам не проходить між половинами тварин, бо людина не в силі сповнити Божого Завіту, не в силі осягнути Божих обітниць вланими зусиллями!

Чи не пригадує Тобі ця історія чогось? Чи не пригадує твоєї та нашої теперішньої боротьби?

Бог вірний Своїм обітницям!

В Ісусі Він переміг смерть і воскресінням об'явив Свою славу і міць! Адже після смерті наступає Воскресіння! Після найгустішої темряви наступає світанок!

ТРИВАЙ! НЕ ЗДАВАЙСЯ! МОЛИСЬ! БОРИСЬ!

БОГ ВСЕ ЗНАЄ!

Джерело: сторінка