Любити більше. Коментар до Євангелія

Читання святого Євангелія від Йоана (21, 1-197довше або 1-14/коротше)

Того часу Ісус явив себе знову учням біля Тиверіадського моря. А явив так: були разом Симон-Петро й Тома, прозваний Близнюком, і Натанаїл, який був з Кани Галілейської, і сини Зеведеєві, й інші два Його учні. Каже їм Симон-Петро: «Іду рибу ловити!» Говорять йому: «Ідемо й ми з тобою». Вони вийшли й сіли в човен, та тієї ночі не зловили нічого. А як настав уже ранок, став Ісус на березі, але учні не знали, що це Ісус. Отже, каже їм Ісус: «Діти, чи є у вас щось з риби поїсти?» Відповіли йому: «Немає». Він же сказав їм: «Закиньте невода праворуч човна – і знайдете». Вони закинули, і вже не могли витягти його від великої кількості риби. Тоді  учень, якого любив Ісус, каже Петрові: «Це ж Господь!» Тож Симон-Петро, почувши, що це Господь, накинув на себе одяг, бо був нагий, і кинувся в море. А інші учні попливли човном, оскільки були недалеко від землі, якихось двісті ліктів, тягнучи невода з рибою. А коли вийшли на землю, бачать, що розкладений жар і лежить на ньому риба й хліб. Ісус каже їм: «Принесіть тієї риби, яку ви нині зловили». Тож Симон-Петро піднявся на борт і витяг на землю невода, повного великих риб, – сто п’ятдесят три; і хоч стільки було, невід не порвався. Каже їм Ісус: «Ідіть, сні дайте». І ніхто з учнів не наважився запитати Його: «Хто Ти?» – знаючи, що це Господь. Ісус підходить, бере хліб і дає їм, так само й рибу. Це вже втретє з’явився Ісус учням, після того, як воскрес з мертвих.

Кінець коротшого фрагменту

Коли поснідали, Ісус каже Симонові-Петрові: «Симоне Йонин, чи ти любиш Мене більше, ніж оці ?» Той каже Йому: «Так, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе!» Каже йому: «Паси ягнята Мої!» Каже йому знову вдруге: «Симоне Йонин, чи ти любиш Мене?» Той каже Йому: «Так, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе». Каже йому: «Паси вівці Мої». Каже йому втретє: «Симоне Йонин, чи ти любиш Мене?» Засмутився Петро, що сказав йому втретє: «Чи любиш Мене?», і каже Йому: «Господи, Ти відаєш все! Ти знаєш, що люблю Тебе!» А Ісус йому говорить: «Паси вівці Мої. Воістину, воістину кажу тобі : коли ти був молодший, то підперізувався сам і ходив, куди хоті в; коли ж постарієш, простягнеш свої руки й інший тебе підпереже та поведе, куди ти не захочеш». Він сказав це, зазначаючи, якою смертю той прославить Бога. Сказавши це, говорить йому: «Іди слідом за Мною!»

Сьогоднішня Літургія пропонує нам об’явлення Воскреслого Господа біля Тиверіадського моря сімом учням. Учні все ще не можуть збагнути реальність Воскресіння. Тож зазначає євангеліст: "Каже їм Симон-Петро: «Іду рибу ловити!»". Це не просто констатація факту – Симон-Петро вирішує повернутися до колишього життя, того, яке в нього було ще до зустрічі з Ісусом: вирішує повернутися до старих речей. Інші теж згодні взяти з нього приклад. Занурені в темряву зраненої віри, пригнічені смертю Вчителя, відчувають, що зазнали краху – їхні плани щодо майбутнього з Месією розвіялися після Його смерті на Хресті. Зазнає краху і їхня нічна риболовля: "тієї ночі не зловили нічого", – зазначає Йоан.

Хоч учні і зберігають єдність спільноти, втім без Христа їхні плани зазнають невдачі. І ось, "як настав ранок", коли світло розвіяло темряву, коли ще перебували у морі після марної роботи вночі, Ісус з’являється на березі і наказує: "Закиньте невода". Учні слухають і стається чудо: невод наповнений великою кількістю риби! Тоді учень, якого любив Ісус, каже Петрові: «Це ж Господь!» Ще раз улюблений учень першим розуміє, що відбувається. І якщо він першим упізнає Ісуса, то це саме тому, що він "улюблений" Господом, носить в собі дар Його любові. Той, хто має любов в серці – завжди на крок попереду, може розгледіти більше і побачити далі за обрієм щоденності, є здатним зберігти живою надію там, де вона, здається, вже зникла. Після чудесної риболовлі та з допомогою улюбленого учня тепер вже й Симон-Петро впізнає Господа.

Тож, повернувшись на берег, учні бачать іншу несподіванку: Господь вже приготував для них їжу – Він приходить, аби живити. Учні приймають запрошення Ісуса розділити з Ним трапезу, і саме тут починається діалог Ісуса з Петром. "Чи ти любиш Мене більше, ніж оце*?" – чуємо запитання Господа. Ісус запитує, чи Петро любить Його більше, ніж своє колишнє життя, ніж човен, невод, риболовлю – все те, що він був залишив, коли вирішив іти за Христом. Симон-Петро, який був поряд з Вчителем, який слухав Його навчання, який був у порожній гробниці і бачив "знаки" Воскресіння, дозволив на те, щоб його досвід Христа розвіявся, як туман, у час труднощів. Тож потрійне запитання, яке скеровує до Петра Ісус, має на меті відновити покликання учня (після потрійного зречення). Втім, це також і запитання, скеровані до кожного, хто слухає цей фрагмент з Євангелія від Йоана: наша любов до Христа насправді є більшою, ніж прив’язаність до старих речей, якими наповнюємо наше життя? Тепер, коли ми впізнали Христа Воскреслого, Він нас кличе йти за Ним.

*Зазвичай цей вірш перекладають "Чи ти любиш Мене більше, ніж оці?", намагаючись узгодити зі грою слів "любити", що йдуть далі (в грецькому оригіналі це діеслово представлено двома різними термінами: "агапао"/"філео"). Втім, термін "тутон"/"оці" можна також перекласти як "оце, оці речі".

Питання

Які "старі речі" заважають мені йти за Христом?

Як я користуюся даром любові, що Господь мені дав?

Ірина Кладій