Ординарій Київсько-Житомирської дієцезії єпископ Віталій Кривицький SDB ділиться своїми роздумами про справжній мир та необхідність молитви за ворогів.
Подяка всім, хто тепер молиться за Україну! Тим, хто не може інакше, бо любить свою державу, та тим, для кого ми, українці, не байдужі та варті тих щирих слів і зітхань до Бога.Нехай будуть благословенні ті, хто будує мир. Не тільки його прагне, але свідомо будує. Бо мир, це не лише відсутність війни. Мир – це коли немає страху, навіть тоді, коли інші паралізовані у паніці. Божий мир не приходить зі світу.
«Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!» (Йн 14,27).
Справжній мир також не приходить у дусі ненависті. А якщо начебто прийде, його симулятор, буде нетривалим і зникне, як ранкова роса.
Нам потрібен справжній мир, який матиме природу Бога. Цей час має навчити нас дивитися очима Бога. У Його Волі є наше спасіння, теперішнє та вічне.
А ще, у цей непростий час ми маємо змогу більше навчитися любові – справжньої, жертовної, творчої. Любові до ближнього, потребуючого … а навіть, до ворога. І за нього потрібно молитися, бо так вчить Христос: «А Я вам кажу: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує» (Мт 5,44)
Можливо, саме у цьому тайна справжнього миру?
Тож молімося надалі. З любов’ю молімося, бо без неї немає молитви. Без любові молитва не дійде до «Адресата». Де немає любові, немає місця миру.
НЕХАЙ МИР І ЛЮБОВ ЗАПАНУЮТЬ НАД УКРАЇНОЮ!
Джерело: сторінка Facebook єпископа Віталія Кривицького
Археологи у Луцьку знайшли вхід до трьох підземних кімнат монастиря шариток Археологи продовжили розкопки комплексу монастиря шариток. Розчистили вхід до трьох підземних кімнат та старовинний фундамент.