Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » «Хто я такий, що Господь мене так далеко запровадив». Свячення пресвітерату у Бердичеві
16:00 Понеділок 0 564
7-06-2021, 16:00

«Хто я такий, що Господь мене так далеко запровадив». Свячення пресвітерату у Бердичеві

У суботу, 5 червня, у Всеукраїнському санктуарії Матері Божої Святого Скапулярію, відбулися священицькі свячення диякона Олександра Карчаєва OCD. Ця подія, насправді, для Католицької Церкви в Україні стала історичною, адже останній раз українця тут висвячували 12 років тому.

«Це щось надзвичайне. Людина, яка шість років вивчала католицьку теологію, аби стати священиком і вісім років формувалась, щоби бути монахом в Ордені Босих Кармелітів, наприкінці цієї довгої дороги, має зробити один єдиний маленький жест – жест маленького хлопця, жест відкритих рук, які готові прийняти. Брат Олександр, заради якого, ми сьогодні тут зібралися, не домагався священства, його він отримає, як дар від Бога. Він, будучи уже сформованою людиною і готовий стати священиком, як маленький хлопчик, прийме через руки єпископа цей дар», – підкреслив на початку о. Юзеф Кухарчик OCD, делегат провінціала в Україні.


Святкування зібрало цілу кармелітську (і не лише) родину: братів з Краківської провінції на чолі з провінціалом о. Петром Яцковським OCD, братів делегатури та священиків деканату, сестер монахинь, членів світського Кармелю, рідних та друзів, а також парафіян санктуарію. Урочистість очолив єпископ-помічник Київсько-Житомирський Олександр Язловецький.


Для бердичівлян, ця подія дійсно є особливою, адже останній раз українця тут висвячували 12 років тому. Тоді свячення пресвітерату отримав о. Віталій Козак, нинішній настоятель й хранитель санктуарію.


У своїй проповіді єпископ Олександр звернув увагу на читання, які брат Олександр обрав до сьогоднішньої Літургії Слова. Так, у першому читанні пророк Ісая говорить про Господнього Духа, Який помазує обраних.

«Бажаю тобі, Олександре, цієї свідомості: що саме Господь тебе вибрав і помазав, не єпископ. Священикам й богопосвяченим особам дуже важливо пам’ятати, що «Господь вибрав і покликав тебе ще з лона матері». І навіть, коли прийдуть різні випробування, труднощі, спокуси, варто собі постійно повторювати, що Господь вибрав саме мене. Пліч-о-пліч цій свідомості має йти покора, в якій немає страху, бо Господь дій і допомагає, в багатьох випадках, через священика, а особливо через таїнства, які він здійснює. І як говорила Мати Тереза: «Нехай Свята Меса, яку Ти завтра звершиш в перший раз, буде першою, єдиною і останньою. Нехай кожна Твоя Євхаристія буде такою», – побажав єпископ Олександр неопресвітеру.

Говорячи про псалом та друге читання, проповідник підкреслив необхідність постійно дякувати Богу за дар покликання, бо якщо зникає бажання дякувати, то це тривожний сигнал. Друге читання говорить про покликання, як скарб у глиняних посудинах. Так, єпископ порівнює священиків і богопосвячених осіб із цими глиняними посудинами, бо незважаючи на те, що сказали Богові «так», залишаються слабкими людьми. «Господь кличе нас до великих речей, тому потрібно просити про дар витривалості у покликанні для себе та інших священиків... Нехай же Господь допоможе Тобі бути святим священиком», – додав до своїх побажань єпископ Олександр на завершення проповіді.


Після обряду свячень та знаку миру від єпископа, отець Олександр, вже як пресвітер, молився біля вівтаря разом із іншими священиками.


«Хто ж я такий, що Господь мене так далеко запровадив... Все що я маю, Господи, це завдяки Твоїй доброті до мене грішного», – такими словами розпочав свою подяку неопресвітер. Також, отець Олександр подякував своїм батькам, пану Ігорю і пані Людмилі, єпископу Олександру, чернечій родині босих кармелітів та усім, хто спричинився до організації й проведення цієї знакової урочистості.


На завершення Святої Меси, до усіх присутніх своє слово скерував провінціал о. Петро Яцковський. «Дякуємо Богу за сьогоднішню подію, яка, насправді, в якісь мірі, укріпить віру тих братів, які служать тут, в Україні. Дорогі брати і сестри, дуже дякую за вашу допомогу і доброзичливість до наших братів. Ваша віра та духовні пошуки, для них є великою підтримкою. Брат Олександр буде служити у цій спільноті, у санктуарії. Тому, нехай його ревність зміцнює вас, а ваша любов і відкритість зміцнюють його. І нехай ця ревність ніколи не згасає».


Наступного дня, у неділю, в Урочистість Пресвятих Тіла і Крові Христових, святкування продовжилось звершенням отцем Олександром своєї першої Святої Меси. Так, на початку Меси, неопресвітер пригадав про історичні коріння цієї урочистості і заохотив присутніх молитись про свідомість цього великого дару, який нам дав Ісус Христос, дару Євхаристії.


Проповідь виголосив делегат провінціала в Україні о. Юзеф Кухарчик OCD. «Кожна людина потребує доброго слова, компліменту. Який комплімент хотів би почути священик?», – розпочав проповідник. Підказку на це запитання, можемо знайти у Літургії Слова. Книга Вихід на прикладі історії Мойсея показує, наскільки важливо для священика бути «наповненим» Богом. Аби люди, спостерігаючи за його справами, могли сказати, що через цього священика діє Бог, і слухаючи його слів, були готові змінити своє життя.


Євангеліє від Матея також містить у собі підказки, що має робити священик, аби бути добрим знаряддям у Божих руках. По-перше, священик, на щоденній ранішній молитві має ставити собі наступне запитання: «Господи, де Ти хочеш, щоб я приготував Тобі місце?». Господь даватиме відповіді через натхнення і настоятелів. Але, місце для Бога, священик може приготувати не лише у храмі, через щоденне звершення таїнств та служіння парафіянам, а й, як казав Папа Франциск, «на периферії», тобто на вулицях Бердичева, наприклад, й абсолютно у різних ситуаціях. По-друге, священик має пам’ятати про те, що священство – це дар від Бога. Можна багато знати, прочитати багато книг, але піддатись спокусі і думати, що це я допомагаю людям, проповідую і навчаю. Так, піддавшись таким спокусам, з легкістю забудемо про Того, від Кого отримали цей великий дар. Тому, маємо постійно дякувати та прославляти Творця за цей величний дар. Про це нам нагадує завершення сьогоднішнього Євангелія.


«Сьогодні, в особливий спосіб, молімося за отця Олександра, аби він жив, молився, звершував Євхаристію і сповідав так, аби люди казали подібно, як тоді до Мойсея: «Усе, що нам сказав Господь, виконаємо», – підсумував о. Юзеф Кухарчик.


З нагоди Урочистості Пресвятих Тіла і Крові Христа, одразу після приміційного благословення для священиків, богопосвячених осіб та найближчої родини, містом вирушила процесія, яка завершилась біля храму св. Варвари. Після урочистого молебню, отець Олександр уділив усім охочим благословення, а потім і сам приймав численні привітання від вірян.


Про вибір життєвої дороги отця Олександра нам розповіла його рідна сестра, Юлія Железницька. «Коли я дізналася, що мій брат хоче стати священиком, я не здивувалася. Олександр завжди був добрим й практикуючим християнином. Так, Господь покликав його до свого виноградника, хоч ми й думали, що у світському житті він також знайде своє місце. Проте, Бог передбачив і вирішив все по-іншому. Тепер мій брат священик. Дякую Богу, що поруч є та людина, яка завжди готова поділиться своєю мудрістю».





Інформаційне повідомлення
Коментувати статті на нашому сайті дозволено лише на протязі 7 днів з моменту публікації.