Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
17:00 Четвер 0 313
20-05-2021, 17:00

Вино у Святому Письмі

Чимало християн неоднозначно ставляться до вина та сумніваються, чи годиться споживати цей напій. Звертаючись до численних прикладів зі Старого й Нового Завітів, о. Петро Балог ОР ділиться роздумами про вино як дар, котрим слід користуватись помірковано й мудро, і який Христос вчинив символом трапези у своєму Царстві.
Найпоширеніший алкогольний напій на сторінках Святого Письма – це, без сумніву, вино. Поруч із олією та збіжжям це частина щоденної їжі юдеїв і не тільки. Господь обіцяє Ізраїлю благословити його труд, щоб земля добре родила: «Я даватиму дощ вашій землі у свій час, дощ ранній і дощ пізній, і ти збереш хліба свої, своє вино й свою олію» (Втор 11, 14). Усі ці плоди – дар Божий, і це Господь дає людині «вино, що серце людське звеселяє, олію, щоб від неї ясніло обличчя, і хліб, що скріплює серце людське» (Пс 104, 15). Коли Давида поставили царем над Ізраїлем, усі веселились і привозили дари, зокрема харчі, «щоб було що їсти: муки, фіґових пляцків, родзинок, вина та оливи, і силу товару та овець, бо в Ізраїлі була радість» (1 Хрон 12, 41).

Звісно, як і кожен Божий дар, вино вимагає поміркованості й мудрого споживання.

Крайнощі можуть призвести до поганих наслідків. Колись, наприклад, Ной перепив вина й був несвідомий своїх сороміцьких учинків (див. Бут 9, 20-27). Хоча вино є символом добробуту, проте треба пити його мудро, тобто здержливо. Про це й говорить мудрець Сирах: «Вино для людей – життєвий напій, коли то його помірковано п’ють. Що за життя, коли вина бракує? Його ж бо створено на радощі людям. Радощі серця, втіха душі – вино, пите вчасно й у міру потреби. Гіркота для душі – вино, пите занадто, та ще й із пристрастю і з суперечкою» (Сир 31, 27-29).

Пророки теж часто докоряли слухачам, особливо царям, за надмірне споживання міцних напоїв, яке може відвернути від Бога й відібрати здатність керувати народом: «У день нашого царя князі палким вином зробили його хворим, він простягає свою руку разом із глузливцями» (Ос 7, 5); «Горе тим, що тільки но вставши вранці, женуться за напоями хмільними і що, розпалені вином, засиджуються аж до ночі! Гарфа й гусла, бубон і сопілка та вино в них на бенкетах; а на діла Господні не вважають і вчинків рук його не бачать» (Іс 5, 11-12).

Також пророки застерігають, що пияцтво може легко призвести до вбогості, насилля, розпусти і брехні (див. Прип 21, 17; Сир 19, 2; 31, 30-31; Прип 23, 30-35). Апостол Павло додає, що воно шкодить духовному життю учня Христового: «І не впивайтеся вином, яке доводить до розпусти, а сповнюйтеся Духом» (Еф 5, 18).

Павло кілька разів пише про поміркованість у споживанні вина, наприклад, даючи настанови про те, якими належить бути служителям Церкви: «Треба, отже, щоб єпископ був бездоганним, однієї лише жінки чоловіком, тверезим, розважливим, чесним, гостинним, здібним навчати, не п’яницею, не розбишакою, а сумирним, не сварливим, не грошолюбом» (1 Тим 3, 2-3). І далі: «Диякони – так само треба, щоб були поважні, не двоязичні, вина багато щоб не вживали, не були віддані брудному зискові» (1 Тим 3, 8).

Крім того, вино може бути корисне, тому апостол радить Тимотеєві: «Перестань пити воду, вживай і вина трохи з-за шлунку і твоїх частих недуг» (1 Тим 5, 23).

Він нагадує, що не від їжі й питва залежить наше перебування в Царстві Божому – це лише засоби, які Бог дав для підтримки земного життя: «Бо царство Боже не їжа і не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі» (Рим 14, 17). Пити вино – не гріх, гріх – зловживати вином. Потрібно теж пам’ятати, щоб їжею та питвом не спокушати когось слабкого: «Все чисте, та лихо чоловікові, що їсть, учиняючи спокусу. Добре не їсти м’яса і вина не пити, ані того, через що твій брат спотикнувся» (Рим 14, 20-21).

Ісус Христос не лише вчинив знамените чудо в Кані Галілейській, перетворивши воду на вино (див. Йн 2, 1-12), а й сам уживав цей напій, на відміну від Йоана Хрестителя. Через те й говорить про Себе: «Прийшов Син Чоловічий, що їсть і п’є, і вони кажуть: Оцей чоловік ненажера й винопивець» (Мт 11, 19).

Христос обрав цей напій як символ трапези у своєму Царстві. Тому перед Страстями, під час Останньої Вечері, поблагословивши чашу з вином, Він сказав: «Кажу вам: Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до дня того, як питиму його новим з вами в Царстві Отця Мого» (Мт 26, 29). Це нове вино – обіцянка вічної радості для праведних після земного життя. Наразі ж тут, на землі, християни матимуть передсмак Царства, коли причащатимуться Тіла і Крові Христа під видами хліба й вина.

Фрагмент із книжки «Віра шукає розуміння. Подорож стежками пізнання» («Кайрос», 2018).

Домініканці в Україні 

Зображення: The Telegraph
Складні питання 10:00 Четвер 0 200 Солідарність і самотність Щодо одного в житті можна мати певність. Хоч би як ми жили, добре чи погано, та рано чи пізно помремо. Утім, попри безсумнівність смерті, нам не вдається сприйняти її як щось природне. Наша людська природа їй опирається.
Інформаційне повідомлення
Коментувати статті на нашому сайті дозволено лише на протязі 7 днів з моменту публікації.