Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Україна стала для нього другою Батьківщиною. Похорон єпископа Яна Пурвінського
16:01 Четвер 0 1 498
8-04-2021, 16:01

Україна стала для нього другою Батьківщиною. Похорон єпископа Яна Пурвінського

У четвер, 8 квітня, Київсько-Житомирська дієцезія, а також ціла Церква в Україні, дякувала Богу за дар життя і служіння єпископа Яна Пурвінського.
 
Похоронні урочистості, відбулися у конкатедральному соборі св. Софії у Житомирі.


Житомирська катедра, яка фактично стала для єпископа Яна рідною домівкою: тут він служив, як вікарний священик; тут був висвячений на єпископа; тут проводив останні роки свого земного життя, – сьогодні зібрала його братів у єпископстві, священиків, сестер монахинь, вірних, які увесь цей час досвідчували його батьківської турботи та молитовної підтримки, з нагоди похоронної Євхаристії.

ФОТОГАЛЕРЕЯ


Похоронну Святу Месу очолив ординарій Київсько-Житомирський, єпископ Віталій Кривицький. «Десятками років єпископ Ян збирав тут вірних. Сьогодні він знову збирає нас, аби пригадати про скороминучість нашого життя. Нехай сьогодні, ця наша молитва буде подякою за дар життя єпископа Яна і випрошує для нього Боже милосердя», – підкреслив єпископ Віталій.


Проповідь виголосив єпископ Станіслав Широкорадюк, який співпрацював з єпископом Яном протягом вісімнадцяти років, коли виконував обов’язки його єпископа-помічника.


Проповідник, в особливий спосіб, підкреслив довіру єпископа Яна до Бога, якою було наповнене його життя та служіння. Крім того, його єпископське гасло «Spes nostra» (наша надія) втілювалось у життя через щоденну довіру до Богородиці. Так, коли Ян Пурвінський тільки приїхав до Житомирської катедри – він дуже зрадів, що на даху при вході до храму, його «зустрічала» фігура Богородиці. Це був для нього вагомий знак і причина великої радості.

Особливо близькою серцю єпископа Пурвінського була ідея створення дієцезіальної семінарії у Ворзелі, і справа повернення храму св. Йоана з Дуклі вірянам й передання його під опіку францисканців.


Єпископ Станіслав також підкреслив бажання єпископа завжди бути готовим до смерті. Він мав проблеми зі здоров’ям, але підлікувавшись, Бог дав йому прожити досить довге життя.

Прикладом для наслідування єпископ Ян вважав св. Йоана Павла ІІ, якого він дуже любив, перечитував його повчання та енцикліки. Коли Йоан Павло ІІ помирав, то прошепотів, що відчуває велику радість. «Я впевнений, що єпископ Ян так само це відчував», – наголосив єпископ Станіслав.

Підсумовуючи, проповідник сказав: «Єпископе Яне, дякую тобі за твоє служіння, терпеливість, твій приклад і вірність Богу та Церкві».


На завершення Євхаристії, єпископ Віталій Скомаровський зачитав лист від Папи Франциска. Так, у своєму листі, понтифік висловив вдячність Богу за життя і служіння єпископа Яна, як «вірного свідка Євангелія». Особливо, Папа Франциск підкреслив його смирення і терпеливість у несенні хреста хвороби, його турботливе батьківське серце по відношенню до всіх, хто до нього звертався і приїздив із різних куточків, тоді ще Радянського Союзу.


Єпископ-помічник Львівської архідієцезії Едвард Кава зачитав лист від в.о. Голови конференції єпископату України, архієпископа Мечислава Мокшицького, який, нажаль, не зміг бути присутнім на похоронних урочистостях. Митрополит Мечислав ще раз наголосив, що єпископ Ян був для Київсько-Житомирської дієцезії «Мойсеєм», який вів вірян від рабства комунізму до вільного сповідування віри. Свої співчуття також висловили представники Української Греко-Католицької Церкви, Православної Церкви України та інші.


Настоятель Житомирської катедри о. Віталій Безшкурий, який дбав про єпископа Яна протягом останніх років, від імені усіх священиків дієцезії та парафіян подякував єпископу Яну за взірець віри та покори. «Коли, тиждень тому, єпископу стало гірше, він не хотів йти до лікарні – але все ж таки послухався і пішов». Отець Віталій також подякував всім сестрам-монахиням, мирянам та медикам, які товаришували єпископу в останні дні його життя.

Єпископ Леон Дубравський згадуючи про померлого єпископа Яна, підкреслив, що він залишив після себе багато добра. Своїм життям і словом свідчив про Ісуса Христа – вказував на Нього. Його життя виблискує променями Євхаристії, таїнств, людяності, які зігрівають кожного із нас. Від нього можемо багато чого навчитися. «Думаю, що ще не одне покоління зможе навчитися від нього чогось доброго», – підсумував єпископ Леон.


Поховали єпископа Яна біля Житомирської катедри. Поруч із його могилою стоїть фігура Воскреслого Ісуса Христа, яка пригадує, що пасхальна надія та радість перевищують сум втрати наших ближніх і пастирів.


По закінченню похоронного обряду, усі присутні заспівали пісню «Христос воскрес». В знак подяки від єпископа Яна, який, віримо, уже перебуває у домі Отця, – пішов невеличкий сніг.


Дякуємо, єпископе Яне, за Твоє велике і батьківське серце для кожного!


Інформаційне повідомлення
Коментувати статті на нашому сайті дозволено лише на протязі 7 днів з моменту публікації.